Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

Залізним кроком по рідній землі 113бутнього, бо були на той час невиліковні, тому вони завзятоборолися з ворогом до останнього подиху й віддали життя занарод.Одного дня я дістав наказ з'явитись до курінного командира"Залізняка". Я був тим заскочений, бо думав, що, може,і я став переступником, за що він покарає мене "Барвінком".Але я не почував себе грішним, то прийшов і відважно зголосивсядо командира "Залізняка". Він каже мені, що організувавкарний рій "Барвінок", який сам себе стереже. "Вам же належитьвід моєї охорони час від часу перевіряти "Барвінок": чивсі вони на місці, чи хтось із них не втік або не задумує втікати.Сьогодні ваша черга контролю "Барвінка". Я клацнув каблуками:"Так є, друже командир!"Отже, тепер я мав дві функції: ґранатометна ланка і контроль"Барвінка". Зайшов я до хати, де квартирував "Барвінок".У "Барвінку" було вісім стрільців, майже всі знайомі, декотрідуже добрі друзі з давніх добрих часів. Всі вони були без зброї,озброєні палицями, взаємно себе стерегли, бо відповідальністьбула взаємна за принципом — один за всіх і всі за одного.У випадку втечі кара — смерть. Ройовим "Барвінка" бувколишній ройовий сотні командира "Залізняка", забув йогопсевдо, Чорній із села Прісся, повіт Рава-Руська. Потрапиввін у "Барвінок" за самовільне продовження відпустки і запізненняу сотню на три тижні. Я йому співчував, та помогти неміг. Правда, карний рій "Барвінок" не існував довго, бо скороприйшли великі зміни.* * *2 березня 1945 року, близько 10-ої години ранку, двохзв'язкових від чотового "Нечая" прибігли на Гуту-Любицькута зголосили сотенному командирові "Бісові", що большевицьківідділи, "погранзастава" та енкаведисти з Рави-Руської уневизначеній кількості зайшли вночі Селиським лісом надприсілки Грушка, Бориси та Мриглоди-Верхратські і там чека-