Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

Залізним кроком по рідній землі 159* * *Перед нашим відходом на конференцію відділ "Месники-І"доставив нам двох коней. Ми їх взяли і подались на східнашого відтинку, де знаходився головний осідок крайовогопровідника "Стяга"*. На схід відійшов увесь наш почетодинадцять осіб: "Залізняк", "Ярий", "Професор", капелян,санітар "Цяпка", "Моряк", "Дуб", "Чумак", "Мило", "Коваленко"і я. Вийшли ми на Монастирську гору, в ліс за присілкомПерші Дагани, за день перед нарадами. Поприв'язуваликоней, а самі відпочиваємо, очікуючи на командирів і провідниківвсіх відтинків з-за "лінії Керзона", які мали бути нанарадах, щоб розробити план бойових дій на наступний рік.Такі наради проводились щорічно.По обіді цього самого дня наші коні зірвалися з прив'язіі побігли лісом у напрямі села Гута-Любицька. Командир"Залізняк" не вислав нікого за ними, щоб не розконспіруватинашого постою. Ми чекали до пізнього вечора на визначеномумісці. Але ні з командирів, ні з провідників ніхто не прийшов.Пізно ввечорі командир "Залізняк" вислав "Моряка" і "Дуба"у село Гуту-Любицьку, щоб, по можливости, розшукати конейі довідатися, що нового в терені. Вони зголосили свій відхід іпішли в розвідку.На світанку ми почули скорострільний вогонь зі сторониГути-Любицької. Командир "Залізняк" каже, що, напевно,натрапила на засідку наша розвідка. За яких півгодини прибігаєзакривавлений друг "Дуб" і голосить командирові "Залізняку",що друга "Моряка" важко поранено і він ледве затягнув йогов ліс та замаскував у кущах.Ідемо до пораненого. По дорозі "Дуб" розповів: "Проконей не дізналися нічого, правдоподібно, вони пішли* "Стяг" - Ярослав Старух, крайовий провідник ОУН на Закерзонні.Загинув в оточеному польським військом бункері під Верхратоюу вересні 1947 року.