Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

218 Андрій КОРДАНя вже почав блукати і тиняюсь по Чехії, як по зачарованомуколу. Маршуючи однієї ночі біля залізниці, знайшов шматокчеської газети, в якій було щось написано про Чеські Будейовиці.Я здогадувався, що перебуваю у цій місцевості, та незнав, де вона знаходиться відносно кордону, бо не мав мапи.Подумав, що необхідно зуміти когось розпитати, де я знаходжусь,і взагалі провести розвідку, але так, щоб не розконспіруватись.Обдумав добре, як запитувати, щоб не видати себе.І ось одного дня, майже смерком, я зауважив з лісу, щонеподалік у полі господар доорює ниву. Більше нікого поблизуне було видно. Я вийшов з лісу і йду прямо через поля до тогогосподаря. Він не помітив мене, бо поспішав закінчити оранку.Я підійшов ближче до нього, бачу — чоловік середнього віку ізросту, — звичайний собі господар. Я відважно підійшов донього (пістолет тримаю в кишені напоготові) і кажу: "Наздар!"Він спинив коней і відповідає: "Наздар!" Придивився до мене,злякався і питає, хто я такий. Розповідаю йому, що, мовляв, ясловак, іду з американського табору в Німеччині, перейшовкордон і прямую у Східню Словаччину до тата і мами. Запитую,як називається ця місцевість. Господар відповів, що це ЧеськіБудейовиці. Далі питаю, як далеко я вже відійшов від кордону.Він каже, що близько шістдесяти кілометрів, і додає: "Я недумаю, що ви перейшли кордон. Там проходило багато бандерівців,і тепер кордон так сильно обсаджений, що перейтийого неможливо. Там є наша прикордонна варта, військоваварта, жандармські патрулі. Якби ви прийшли з Німеччини, зросійської зони, — то я б вам повірив, бо там на кордонінемає охорони. Я думаю, що ви не словак, а бандерівець".Звичайно, я заперечив і повторив, що я словак, потім подякувавта пішов у північно-східньому напрямі.Стемніло. Я сів посеред поля і думаю, що маю далі робити.Розвідку я вже провів, але не знаю, куди мені йти далі.Міркую, якщо кордон так обсаджений, то важко буде йогоперейти, бо не маю відповідної зброї для прориву. Маю пістолет