Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

По снігах і тернах: босоніж через три кордони 219і дві гранати — є чим застрілитись чи розірватись, але нечерез кордон пробиватись. Тим більше, що не знаю точноївідстані до кордону, хоч той чеський господар сказав, щошістдесят, але може бути більше або менше. Якщо я будурахувати по-різному, то вирахую й так, що вийду на кордон,зроблю там постій і ляжу спати. А якщо там стежі ходять зпсами, можуть схопити мене під час сну. Я смерті не боявся,а боявся того, щоб, не дай Боже, мене під час сну не зловили,бо тоді не було б можливосте й самогубство здійснити. Думавя і так, і сяк, і нарешті, вирішив не йти в Австрію, а прямуватив Німеччину, в російську зону. Як вирішив, так і зробив.Тієї ж самої ночі я подався на північ, у напрямі СхідньоїНімеччини. Часу мав досить, бо жнива ще не закінчились.Погода стояла гарна, хоча вдень перепадали дощі, але ночібули погідні. І так я йшов досить швидко, без значнихперешкод. Очевидно, ці терени не охоронялися так, як попідавстрійським кордоном. Мені доводилось переходити черезвеликі ріки залізничними мостами, на яких не було охорони.Рейдуючи ночами, збирав шматки газет, удень переглядав їх ітаким чином орієнтувався приблизно, куди йшов. Рухався япрямо на північ, поміж Прагою і Пльзенем. Через два тижнічи більше я знову зайшов у високі лісисті гори.Пригадую, як однієї ночі, маршуючи в північному напрямку,десь опівночі вийшов на високу лісисту гору. Вонабула з південного боку досить крута, але можна було йти поній без жодних перешкод. Минувши вершину, сходжу вниз зпівнічного боку поміж скель, кущів, невисоких дерев, і вженад ранок дуже втомився. Присів під кущем перепочити, та йодразу заснув. Прокинувся, коли вже добре розвиднілося. Ідудалі й через кілька десятків метрів виходжу на краєчок стрімкоїскелі, яка височить над ущелиною. Глянув вниз — а тамчорніють вершечки дерев. Волосся мені на голові стало дибом.Я вкотре подумав: "Щасливий ти, Андрію, якась сила непустила тебе зробити вночі тих кілька кроків, і ти, як ніколи,