Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

З рідного гнізда у розбурханий світ 47рих відвозили у шпиталь до Рави-Руської, звідки мало хтоповертався живим.Поручник розпорядився вислати мене до шпиталю. Япросив Гнідця не робити цього, хоч би я навіть помирав настаниці. Він запевнив, що все буде гаразд, і покликав лікаря.Лікар був єврей, чоловік розумний і з великим досвідом,вже в літах. Він мене оглянув, послухав, обстукав й одразу жвизначив хворобу. Він сказав комендантові Гнідцеві, що у мененемає ніякого тифу, але сильне запалення легенів.— Він буде щасливий, коли вийде з цієї недуги. Наразі ямушу відвідувати його тричі денно, щоб перевіряти стан здоров'яі вводити ін'єкції, а далі побачимо, — сказав лікар.Він приходив кілька днів. Коли ж пішло на краще, приходивраз на день. Якими ліками колов — не знаю. По тійнедузі, коли я вже почав трохи ходити, він відвідав мене щераз і сказав таке:— Ти маєш щастя, що вийшов з того запалення. Тепердобре їж і зважай на себе, бо якщо ще раз так захворієш, тотобі буде дошка і не знайдеться лікаря, який би міг допомогтитобі.Я щиро подякував йому за його труд, бо справді він бувдобрим чоловіком, що врятував мені життя. Тоді ж я попросивйого навідати мене, при можливості. Він пообіцяв, що навідає,та більше я його не зустрічав і не бачив. Не знаю, звідки вінбув родом і як звався. Я не насмілився розпитувати його.Називав його просто — пане доктор. Коли я хворів, він приходивдо мене з так званого любицького єврейського гетто.Мабуть, зустріла його така сама доля, як й інших: загинув відрук SS при ліквідації любицького ґетто.Скільки було євреїв у ґетто в Любичі-Королівській, невідаю. Пам'ятаю однак, як те ґетто ліквідовували.Літо 1943 року. Одного дня, до схід сонця, в місті чутистрілянину, неначе на фронті. Близько 260 SS-манів оточилиґетто, забрали всіх євреїв і погнали їх пішки під конвоєм доБелзця — це кілометрів вісім від Любичі. Хто чинив опір або