Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

Залізним кроком по рідній землі 181ського лісів, куди пішла наша розвідка. Ми зрозуміли, щорозвідники потрапили в засідку. Невдовзі прибігає "Коваленко"сам один і зголошує командирові, що в Диківському лісі вонинатрапили на засідку польського війська, де, правдоподібно,друга "Карпа" вбито або схоплено живим. "Коваленку" жпощастило вийти з-під кулеметного обстрілу живим. Це сталосядесь опівночі. Командир "Залізняк" надіявся, що друг"Карпо" живий і повернеться, тому вирішив почекати з відходомдо ранку.Ніч була хмарна і темна. Ми полягали в одному з шатер —відпочивали змучені й голодні, бо їжі не мали. Командир "Залізняк"не спав, — мабуть, обдумував якийсь план, але згодомі він заснув. "Коваленко" заснув теж. Я ж не спав до світання.Під ранок мені здалося, що десь далеко чути якийсь рух. Язірвався і вийшов із шатра без зброї. Чую вже добре якийсьшелест, тріск патиків. Я повернувся в той бік і подумав, що,може, дикі кабани біжать, бо їх там не бракувало. Коли ж ядобре придивився, то побачив у світанковому світлі польськевійсько. Вояки перебігали один за одним, оточуючи наш табір.Я підбіг до входу в шатро і півголосом кажу: "Вставайте,поляки оточують табір". Я схопив "папашку" і став напоготовібіля входу в шатро. Командир "Залізняк" і "Коваленко" хуткозірвались, схопили зброю і вискочили з шатра. Побачивши,що військо недалеко від нас, командир вказав рукою напрямвідступу. Я навіть не встиг забігти в шатро за поясом іпістолетом, які там залишив. Ми непомітно відступали поміжшатром і кущами в густий ліс, у напрямі Сінявського лісу.Підійшли обережно до дороги, яка пробігала через ліс наМолодич та Цівків, і перевірили, чи немає ворожих застав. їхне було, але зауважили багато свіжомаскованих кулеметнихгнізд, що вказувало на те, що там недавно були ворожі застави.Ми перебігли через дорогу і подались лісом під присілок Храпи.Йдучи лісом, добряче вимокли, бо моросив дощ. Чули стрілянинув різних напрямках, мабуть, польське військо прочісувало