Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

102 Андрій КОРДАНпринести мені наган з набоями. Та зустрічей більше не було —за кілька днів я відійшов до відділу.* * *Приємною несподіванкою для мене під час лікуванняна присілку Луцейки була зустріч з моїм колишнім зверхником,командиром Коцуром. Одного вечора він, йдучи по зв'язкучерез присілок, відвідав мене. При зустрічі ми щиро привітались,обнялись, бо не бачились майже рік. Він поцікавивсямоїм здоров'ям, а почувши, що збираюсь повертатись назаддо відділу, пожвавішав і мене підбадьорив, мовляв, ще повоюєш.Також розповів мені про недавній бій відділу "Залізняка" підНовим Люблинцем з відділом НКВД. У тому бою, як він казав,вбито близько тридцяти енкаведистів, було багато поранених.З відділу "Залізняка" впало сім стрільців і двох поранено, загинулотакож чотири чи шість осіб з цивільної сітки.Тих людей я добре знав, знав і їхні псевдоніми, та незберіг у пам'яті. Пригадую одне псевдо — "Іляш". Провідниківз цивільної сітки також знав: двох було з Нового Села, а трьохз Нового Люблинця. Якщо не помиляюсь, двох з них булорідними братами командира "Шума". (Про перебіг і вислідбою, думаю, можуть докладно розповісти друг "Сталевий" тадруг "Коваленко", які живуть в Америці).На питання, як він мене знайшов у такому непомітномумісці, друг Коцур розсміявся: "Для повстанця все є помітним,от так іду по зв'язку, та зайшов відвідати, бо хто зна, чи більшев житті будемо бачитися. Я іду на Схід із завданням, завданняважке, але наказ треба виконати". Яке завдання він мав, іякий пост займав, я не питався, хоч мені цікаво було знати,та засада в УПА була — менше знати та більше працювати —конспірація. По короткій зустрічі ми попрощались. Я йогобільше не зустрічав. (Тепер знаю, що він живий, здоровий,живе в Україні).