Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

Залізним кроком по рідній землі 179ще давніше звільнили, — дозволив їм іти до своїх родин назахід, у так звані "зємє одзискане". Один з них, що мав псевдо"Заєць", почав скаржитися, мовляв, босий, ноги покалічені ігоді ходити. Командир "Залізняк" зняв свої чоботи і дав їхдругові "Зайцеві". Той взувся, і зараз же всі троє зголосиликомандирові свій відхід.Залишилися ми втрьох, наче "свята трійця". Важко булоце пережити — і командирові "Залізняку", і нам, — коливідходили останні вояки нашого куреня. А відходили вонисаме тоді, коли над нами, у погідному осінньому піднебессі,відлітали "сірим шнуром журавлі у вирій". Все військо командира"Залізняка" пішло в дорогу невідому, Провидіннямпризначену. Одні гинули на дротах від ворожих куль, інші —в руках ката, ще інші — закуті в сибірській тайзі та довічнихтюрмах. Лише ліченим пощастило вийти з пащі Сатани й потрапитиу Вільний світ. Командир "Залізняк" не був у цьомувинен, бо він сам залишився босий.Отже, ми сидимо далі на цьому самому місці. Командир"Залізняк" босий, Федьо (так поза службою я називав "Коваленка")і я теж майже босі, з поприв'язуваними шнуркамипідошвами. Федьо мав запасні халяви від старих чобіт, а явмів шити ходаки ще з дому. Бачу потребу й берусь за церемесло. Пошив з тих халяв ходаки для нас трьох. Отже —вже взуті. Наступного дня маємо призначену зустріч з провідником"Кримом".21 жовтня 1947 року в Сінявському лісі відбулася останнязустріч і нарада командира "Залізняка" з провідником "Кримом".День був погідний, хоча вранці приморожувало. Зранкунаша "трійця" залишила місце постою і подалась Сінявськимлісом на визначене місце зустрічі. Десь близько полудня мивже були на місці. Провідник чекав на нас з двома своїмивояками. Один з них мав псевдо "Карпо", а псевдо другого явже забув. Ми, як охорона, відійшли від місця нарад на кількадесятметрів, зайняли оборону і стояли напоготові впродовжусього часу наради, яка тривала до пізнього вечора. Під вечір