Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

46 Андрій КОРДАНдатний для такого спорту, бо не було гір. Та все ж таки я їхкупив. Відразу ж після Водосвяття, гарного морозного дня пообіді, комендант Гнідець вислав мене у важливій службовійсправі до Гути-Любицької до солтиса. Я поїхав туди, а було токілометрів десять, на своїх лещатах. Швидко полагодив справуі, повертаючись назад, дуже спітнів. У селі Любича-Князє язупинився біля криниці, напився студеної води і поїхав далі.Прибув на станицю, відрапортував комендантові, що справаполагоджена, і тут же відчув, що провалююсь у гарячку. Лежув ліжку день, другий, третій, а мені все гіршає. Гарячка досягла40—41°. Почав марити.Гнідець захвилювався, не розуміючи, що сталося. Третьогодня він зателефонував до поручника і зголосив, що яважко захворів. Поручник наказав, щоб викликали лікаря іпереправили мене до шпиталю, бо це може бути тиф.Тиф тоді якраз панував на Равщині. Він поширивсяспершу поміж полоненими, яких було, наприклад, у Раві-Руській близько 16-ти тисяч. Були то переважно українці. Різніукраїнські установи зверталися до німецького уряду щодозвільнення тих полонених, але нічого не допомагало. Трималиїх, поки серед них не поширився тиф. Ті люди помирали, якмухи. їхні трупи вивозили щодня в ліс, при дорозі Рава —Маґерів. Там є велика могила українських вояків, які примусовослужили у большевицькій армії. Вони не хотіли воюватиза Сталіна та його клятий комунізм, здавались масово унімецький полон, а німці мордували тих людей, винищуючиголодною смертю. Врешті-решт, тих, які залишились живими,відпустили додому. Ці полонені, повертаючись додому, розносилитиф і помирали по селах.У селах поширився тиф, і люди вимирали цілими родинами.Крайсгауптман (староста), щоб запобігти поширеннюцієї хвороби, вислав по районах лікарів із завданням слідкувативиключно за тією недугою. Кожного, хто захворів, лікар повиненбув перевірити. Якщо це був тиф, мусив ізолювати хворого,прикріпивши на помешканні напис «Вступ заборонено». Хво-