Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

108 Андрій КОРДАНлював мету боротьби: Україну здобути, або вдома не бути. Адля досягнення мети потрібна була сильна воля і витримка.Часто ми повторювали приказку: "Не той герой, хто б'є, а той,хто витримає". Хоч була біда, та в сотні настрій був веселий,бадьорий і сміху досхочу. Були тут люди різного віку, знань ірізних політичних поглядів, та в нас у той час не існуваловеликої різниці в поглядах, бо єднала нас усіх одна мета —Україна. Було таке, що партієць був амуніційним, а безпартійнийкомандиром. Залежало, які у кого знання, талант, досвід.Переважно була молодь: селяни, робітники, промисловці,купці. Не бракувало паничів-політиків, дуже багато людей булоталановитих, які вміли гарно говорити і веселити стрілецтвосвоїми дотепами, а найбільше політичними — про большевиків,Сталіна, німців, Гітлера, поляків і Бєрута. Час збігав швидко.Сотня командира "Шума" перебула на постою в тійстодолі ще місяць, а може, й більше. Як вдень, так і вночісотня тримала застави, щоб запобігти несподіваному ворожомунаскокові, і алярмові стійки. Дисципліна була дуже сувора.Карали за найменшу провину. Коли дозволяв час, сотеннийкомандир творив суд — "лаву присяжних", яка ухвалювалакару; карали буками — від 5 до 25, залежно від провини. Колине було часу на проведення суду, то сотенний чи чотовийкарав підсудного на свій розсуд. Вдень палити вогнеща булосуворо заборонено — конспірація, щоб диму хто не помітив.Кухарі варили, якщо було що варити, ввечері й на досвітку.Обігрівали нас встановлені посередині стодоли дві залізнібочки, що слугували за печі. У них палили цілу ніч. Стодолавелика, але місця було мало, тому спали ми, як патики, одинпри одному, по два ряди з одного боку і по два — з другого.* * *У половині лютого командир "Шум" дістав наказ прибутизі сотнею у Монастирський ліс. Сотня залишила постій і поночівідмаршувала в напрямку Монастирського лісу. Під ранок ми