Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

З рідного гнізда у розбурханий світ 25де ми також бачили плакати про проголошення УкраїнськоїСамостійної Соборної Держави.З двірця наша сотня з піснею на устах вирушила маршемвулицями Львова. Почувши українську пісню, люди вітали насокликами «Слава!» зі сльозами на очах і кидали нам на дорогуквіти. Ми йшли бадьоро і старалися співати якнайкраще, адженаша пісня лунає на вулицях княжого города Львова.Нас запровадили на якусь вулицю, у гарний дім, до залі.Вона була досить велика, на сцені ще висіли большевицькіемблеми — серп і молот, а стеля була розмальована п'ятикутнимизірками. Назви тої вулиці не знаю й понині, бо тоді небрав цього до уваги. Як пізніше розповідали хлопці, це бувперший комісаріят української поліції.У залі ми сиділи спокійно, влаштувавши собі обіднюперерву. Чекали там недовго, бо за яку годину увійшли дозалі кілька офіцерів — німецька жандармерія і один старшинаукраїнської поліції. Вони вийшли на сцену, і один із німецькихофіцерів у ранзі капітана звернувся до нас по-німецьки:"Я є капітан Шульц, командир німецької жандармеріївсієї Львівської округи. Хочу сказати вам, що ваша мета таціль тут сьогодні закінчується. Нам, німцям, не потрібна вашадопомога у боротьбі з большевиками. Наша армія така могутняі сильна, що знищить їх сама. А ви, якщо хочете, то беріть насебе деякі обов'язки і працюйте разом із нами, і тим самимдопоможете своїм братам і сестрам. А ми, німці, хочемо допомогтивам. Якщо ж ви не хочете, то є така нація — поляки,що сама намагається взяти на себе ті обов'язки. Вони допомагатимутьнам і далі битимуть ваших братів і сестер, як билидавніше. Отож я прошу вас, хто з вас хоче стати в ряди українськоїполіції, піднесіть руку!"Хлопці подивились один на одного, — і ніхто руки непідносить, бо, напевно, кожний подумав про те, що збиравсявоювати, Україну визволяти. Німець, побачивши, що ніхторуки не підносить, почервонів, мабуть, був злий. У залі вставодин вахмайстер із нашої сотні, який говорив добре по-німець-