Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

118 Андрій КОРДАНбою обидві чоти впали. Чотовий командир "М'яч" був важкопоранений і потрапив до рук большевиків. Відвезли його насанях у Грушку до комісара НКВД. Ранений чотовий, лежачина санях, стогнав від болю. Комісар підійшов до нього ізапитав, хто він і звідки. Відповів, що у нього є документи, —запхав руку, ніби за документом, в кишеню під пахву своєїблузи, миттю витяг пістолет і влучними пострілами поклавкомісара і двох енкаведистів, а останню кулю пустив собіу скроню.Розлючені большевики кинулися в погоню за розбиткаминаших чот, які проривались із оточення. В погоні в Мриглодах-Верхратських спалили декілька хат, а далі, зауваживши третючоту, що йшла на допомогу оточеним, відкрили по ній скорострільнийвогонь. Чота була змушена відступити. Погоня затретьою чотою не була для большевиків успішною, бо почаласязаметіль. Було вже далеко по обіді, тому большевики подалисьв напрямі Павлищі — Рудка та повернули через Гребеннев Раву-Руську. Втрати свої — 36 вбитих та поранених —большевики перевезли через кордон до Рави-Руської. Нашівтрати — 90 вбитих, в тім числі десять цивільних. Ранених небуло, бо большевики таких добивали на полі бою. Як казалилюди, брали у полон тільки поранених командирів.Того самого дня в обідню пору з північної сторони, відНароля, відділ прикордонників у силі близько 120 осіб забігна присілки Перші і Другі Дагани, спалив декілька господарстві забив жінку з дитиною, старший син якої задушився у криївці,коли горіла стодола.Сотенний командир "Біс" зголосив курінному командирові"Залізняку" про вислід розвідки. "Залізняк" дужепереживав, що нашому куреневі завдано великих втрат. Депоховали наших убитих стрільців, тоді ніхто в сотні не знав.Згодом я чув, що вбитих стрільців забрала на полі бою цивільнасітка, звезла в село Монастир і поховала в спільній могиліколо церкви. Там висипали могилу та поставили великийдерев'яний хрест, на якому прикріпили тризуб з колючого