Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

Залізним кроком по рідній землі 91події. Командир каже: "Тримайся при відділі, зараз ми міняємопостій, може, там буде краща нагода".Того ж вечора відділ подався під кордон, недалеко відсела Гребенне, за присілок Бориси, де зупинився на постій влісі. Побувши кілька днів при відділі, я став почуватися щегірше. Командир вдруге відсилає мене на "курорт".Мене скерували по зв'язку на присілок Грушку, де менімали знайти місце для лікування. На тому присілку я мавзнайомого господаря, то вирішив зайти до нього. Господарзустрів мене щиро і вгощав по-братерськи. їсти я не міг, тожвипив горнятко молока і розказав йому про свою біду. Вінпожалів мене та сказав, що тепер важко хворіти: нема ліків,нема хворому змоги навіть перепочити. Большевики шаліють,щодня набігають на села.— Ви знаєте, — продовжував господар, — недавно НКВДрозстріляло в нашому селі хлопця на його подвір'ї за відмовувід військової служби з релігійних переконань. Большевики,розстрілюючи його, ще й посміялись: "С вєрой в Бога, подохнєткак собака каждий враг народа".Розповідав він різне, та я вже дрімав, бо не спав кільканочей. Зауваживши це, він завів мене на стрих, постелившина соломі. Перебув я там цілий день. Господарі доглядалимене дуже гарно. Надвечір прийшов за мною молодийхлопець-зв'язковий і забрав зі собою.Відійшли ми з ним пару кілометрів до присілка Мриглоди-Верхратські.Він привів мене до господині, яка мала менедоглядати. Господиня самотня, середнього віку, бездітна — їїчоловік виїхав на заробітки ще після Першої світової війни.Вона прийняла мене щиро. Перебув я в неї ніч і день. Увечоріприйшов за мною зв'язковий і сказав приготуватися до відходу,бо тут залишатися небезпечно. Отже, повертаюся з ним наприсілок Грушку з думкою вернутися до свого знайомого. Колиприйшли на присілок, було вже досить пізно. Щоб не будитилюдей, вирішили зайти до першої крайньої хати, яка стояла