Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

214 Андрій КОРДАНодній з них захотілося у своїй потребі, бо увійшла в зуб танатрапила на мене. Мені втікати нема як і нема куди — в полібагато людей. Дівчина ж, помітивши мене, мабуть, прийнялаза нечисту силу (бо ж був зарослий, як вовк), скрикнула "Ой!Ой!" і, не вірячи своїм очам, відступила назад. Я тоді встаю йзаспокоюю: "Не бойтеса! Не бойтеса!" Вона запитує: "Хтосемви такий?" Відповідаю, що я словак зі Східньої Словаччини.Дівчина раптом каже: "Кофтеся, кофтеся!" Я не зрозумів цьогослова і перепитую, що вона каже. Дівчина вже не говорить, апоказує рукою, щоб присісти і сховатися в зубі, тому що робітникив полі можуть мене помітити. Сама вибігла до своєїподружки чи сестри і розповідає їй, що бачила в зубі бідногословака. Вони обидві підійшли до межі ділянки і покликалимене: "Словак, подте сем ком". Я підійшов ближче межі іпобачив їх обох. Вони обривали жовті листочки з буряків.Тепер сіли перепочити та почали питати мене:— Откольсте ви зе Словенска?— От Банскої Бистріци.— А пречо ви ту та ком ви ідете?— З Немецка, а ужто іду до отца а матки.— А пречо ви не пришлі з Немецка зараз по войне?— Я мав там фраїрку в Немецку, а пришли американцита затворили мене до лаґру. Тераз ясем упрхнул з лаґру, пропотикавґранічку а іду ужто до отца а матки.— А пречо ви не згласитеся на нашій жандармерії?— Я нехце, бо ня ту затворять, а я прийду додому і наместу згласимся.— Висем дайте позор, бо сем наші жандармерске патруліможуть хитнуть. Тоди сем моц проходило бандеровців.— А колік кілометров я маю до Банскої Бистріци?— Ви мате моц далеко, неяких 5 сетек кілометров.— Пекне вам дякую.Вони й далі обривають листки з буряків, а я відійшовтрохи назад та дивлюся на них. По короткому часі малийхлопчина вивів двох корів у поле, припнув їх на ланцюгах