Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

90 Андрій КОРДАННа вечерю господиня приготувала для мене печені пирогита парене молоко з маслом. Хоч я голодний, та через своюхворобу боюся їсти. Випив молока і подякував.Від господарів наслухався я тоді розповідей, як брали уселах новобранців до Червоної армії. А брали всіх — і кривих,і сліпих. Наприклад, хто казав, що не бачить на одне око,відповідали: "Другим будеш стріляти". Якщо казав, що кривийна ногу, відповідали: "У нас техніка — будеш сидіти на танкуі стріляти". Усіх юрбами погнали на так званий Перший Українськийфронт, у вогонь, на гарматне м'ясо, і за ними слідпропав.Вже за північ господар каже: "Ви змучені, хворі, здалосяб добре відпочити, але де? Криївки не маємо. Я б вам радивіти спати в оту, бачите, скирту під лісом. Влізете у солому тай відпочивайте з Богом. Бо тут хтозна чи не прийдеться втікатиз села. Увечорі приходіть до нас — жінка приготує банькита й поставить вам".Я послухав його поради та й пішов спати до скирти.Шукаючи в скирті місця, натрапив у соломі на молодогохлопця, який уже спав. Хлопець почув шелест і прокинувся.Він був з Даганів і також мав причину ховатися по скиртах.Хлопець швидко заснув, а я спати не міг, — мучив кашель ігарячка, одним словом — хвороба.Дочекався ранку. Сонце поволі підноситься вгору. Частягнеться дуже повільно. Хотілося б швидше вечора, а він щедалеко. Пополудні заворушилося в селі: вигуки, матюки,постріли. Хлопець, почувши постріли, зіскочив, як заєць, зіскирти і помчався бігом до лісу. Його, як видно, побачили.Чую крики і автоматні черги. Два большевики біжать у напрямкумоєї скирти. Я не мав іншого виходу, вискакую і такожбіжу до лісу. Мені пощастило: добіг до лісу, впав під кущ ідивлюсь. Большевики із-під лісу повернулися в село. А яподався лісом на гору, де мав постій наш відділ. Прийшовпізно ввечорі. Зголосив командиру про своє лікування і останні