Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

Залізним кроком по рідній землі 69толюдний: зійшлися селяни, був священик, а також почеснаварта з нашого відділу.Під час нашого постою у Горайці я захворів на запаленняясен. У відділі лікарів не було — були санітари. Сотеннийсанітар оглянув мої ясна і признався, що він на цьому нерозуміється, але пообіцяв викликати лікаря. Наступного дняприйшов лікар з районової цивільної сітки, оглянув мене івизначив, що я дістав запалення ясен через брак вітамінів,так звану "цингу", але зарадити нічим не може, бо не маєліків. Сказав вигрівати і, по змозі, полоскати рота солоноютеплою водою. Лікар пішов, прописавши мені солону теплуводу там, де інколи бракувало й холодної.Моя недуга ускладнюється, лице опухло, зробилось немов"рожа", їсти стало неможливо. Господар, у якого квартируваланаша ланка, каже мені: "Друже! Ви поважно хворі, послухайтемоєї поради. Тут по сусідству живе собі сама старенька бабуся.Вона — знахарка. Допомогла багатьом людям і вам допоможе".Я засміявся, бо не вірив у всілякі знахарства. "Ви не смійтесь, —наполягав господар далі, — а йдіть до неї, як не допоможе, тоі не зашкодить".Я послухав, заходжу до хати старої бабці й вітаюся:— Дай Боже щастя, бабцю!— Дай Боже, сину.— Бабцю, я хворий, а кажуть, що ви людей лікуєте, тоне відмовте й мені.— Та я не лікую, а допомагаю чим можу добрим людям.А хто ви такий?— Та я стрілець з УПА, з лісу.— О! То ти той, що б'є німців, москалів і поляків, які нанас нападають та грабують. Ой! Та їх треба бити, щоб вони всісконали, скільки-бо наших людей вимордували. Сідай ось тутпід вікном, нехай я огляну, де болить. Ой! Ти хворий, та я тоспалю. Лягай на лавці.Я лягаю, вона кладе вовняну чорну хустку на лице, кладежмут прядива, спльовує і щось шепоче, немов молитву,