Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

96 Андрій КОРДАНколючим дротом, поламали кості, повирізували язики та повиколювалиочі. Після того подалися в польську сторону. Селянитільки під вечір знайшли у лісі трупи — сліди того злочину.Наступного дня у село увійшли енкаведисти і підсміювались:"З бандерівцями водитесь, годуєте ліс, а вони за це мордуютьта вбивають вас. Добра вам наука, треба перестати бандерівцямдопомагати, а допомагати нам їх ліквідувати і працювати знами для добра свого і для добра України та СовєтськогоСоюзу". Ось такими хитрощами спровокували село. Награбувалимайна, наїлись хліба, помордували людей та ще й брешуть,мовляв, ваші вас б'ють та мордують. Та люди в їх пропагандуне вірили. До речі, люди впізнали деяких "козаків", що тепервже були в енкаведистських уніформах.Близько пів на дванадцяту інша зв'язкова забрала мене зсобою. Була осіння спокійна місячна ніч. Коли вийшли в поле,сповільнили крок — молоді ж! — починаємо жартувати, дарма,що я хворий. І так зайшли ми в село Любича-Князє. Завеламене до господаря, де я перебув до наступного вечора в криївці.Потім зв'язкові завели мене в присілок Солтиси біляЛюбичі-Королівської. Там я пробув чотири доби. Доглядалимене відповідно. Сидів я увесь час на горищі, місце було доситьбезпечне. В Солтисах хати розміщені обабіч головного гостинцяЛьвів — Варшава. З того горища я досхочу надивився набольшевицькі колони, які йшли на Захід. З огляду на те, щоці перехожі війська в тому селі дуже часто робили перепочинки,зв'язкова із Солтисів перепровадила мене у присілок Лисиколо Любичі-Королівської, а згодом на присілок Луцейки.Зв'язкова привела мене до господині, яка мене знала,тож взяла під свою опіку. Ми зайшли до хати. Вона й каже:"Врятували ви мого чоловіка від гітлерівського ґестапо, та небуло вас тут, щоб врятувати його від большевицької сволоти.Забрали до війська і слід пропав. А мені годі собі раду дати,робити треба і в полі, і в хаті. На одні руки забагато. Та всебуло б гаразд, якби чоловік з війни повернувся".