Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

220 Андрій КОРДАНмимоволі заснув. А був би пішов далі, — кістки твої розлетілисяб на верховітті дерев". Я повернув назад під кущі і просидівтам весь день. Під вечір я якось по краю гори зліз униз. З тогочасу я більше не пробував у нічну пору перетинати лісистігори. Старався знаходити дороги або стежки, що вели на північ.У тих гористо-лісових теренах я знайшов по дорозі чеськугазету, в якій щось писалось про Дечін, і з того я зрозумів, щознаходжуся поблизу того Дечіна, але де та місцевість, я тодіне мав жодного поняття.Наступна ніч була погідна, місячна. Йдучи лісом, я вийшовна галявину, що якось незвично тягнулася уздовж лісу, івідразу помітив неподалік цементний стовпчик заввишкипонад півметра. Коли підійшов до нього ближче, побачив викарбуванів цементі чорні літери — з одного боку "D", а зпротилежного — "CSR". На віддалі близько 50 м побачив щеодин такий стовпчик, а далі ще і ще. Тепер я зрозумів, що ястою на чесько-німецькому кордоні. Оперся на мить на тойстовпчик, послухав, розглянувся навколо і поволі перейшовчерез прикордонну смугу на німецький бік.У російській та англійській зонах НімеччиниДати перетину чехословацько-німецького кордону, точніше— мого переходу в російську окупаційну зону Німеччини,подати не можу — тоді я згубив лік дням. Це сталося десьнаприкінці серпня або на початку вересня.Мій рейд у Східній Німеччині був легшим з кожногопогляду.По-перше, в Німеччині я краще орієнтувався на місцевості,ніж у Чехословаччині. Адже у 1941 році я переїжджавнімецькими землями за Берлін, у Бранденбург, а звідти повертавсяназад до Дуклі, так що докладно запам'ятав головні міста,через які довелося їхати.По-друге, порівняно з Чехословаччиною, де ще панувалапіслявоєнна ейфорія "визволення Красноу Армадоу" і скрізь