Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

Залізним кроком по рідній землі 173Ті два вояки залишилися з нами.Декілька днів ми просиділи в Диківському кущі, трохивідживились та відпочили. По відпочинку "Залізняк" зі своєюзбираниною почав мандрувати від куща до куща. Були вЛюблинецькому кущі, звідти повернулись назад до Диківського,відтак пішли в Молодицький. Командир "Залізняк" вислав"Коваленка", мене і двох вояків шукати якогось зв'язку в селоТеплиці. Зв'язку ми там не знайшли і повернулись щасливона місце нашого постою до куща. Звідти знову повернули вДиківський кущ. Чому ми так переходили від куща до куща, яне знав, та пізніше "Залізняк" нам розповів.У Диківському кущі командир "Залізняк" виділив "Коваленка"і мене як охорону для провідника "Мартина". Друг"Мартин" був фахівцем з підробки документів (пашпортів) імав завдання зробити такі пашпорти для вояків Люблинецькогокуща.Увечорі ми зголосили свій відхід командирові "Залізняку"і подались на північ, до Люблинецького куща. Вийшовши зДиківського лісу, йшли полями поміж селами Улазів і Цівків,понад село Німстів, у напрямі Люблинецького лісу. Ніч булахмарна і досить темна. Я з "Коваленком" йшли попереду, апровідник "Мартин" — метрів десять-п'ятнадцять позаду нас.Десь серед поля, ближче до Люблинецького лісу, почули якийсьрух. Ми обидва залягли і прислухаємося. Думали, може, дикізвірі перебігли, або ворожа розвідка нас зауважила, або бувхтось з наших. Ми полежали пару хвилин і не почули більшенічого, встали та кличемо друга "Мартина", а він не відзивається.Шукаємо по полю, кличемо умовленим знаком, алевідповіді нема. Думаємо, відбіг від нас і пішов сам до Люблинецькогокуща. Ми не мали змоги вертатись назад і пішлидалі. Зайшли в Люблинецький кущ, зголосились, але провідника"Мартина" там не було. На другу ніч ми повернулися доДиківського куща. Зголосились командирові "Залізняку" ірозповіли йому про нашу пригоду, — як загубили провідникасеред чистого поля.