Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

62 Андрій КОРДАНдекількох непевних поліцистів і попереджує нас: "Панове!Завтра зранку, близько години десятої, ми звідси виїжджаємоу напрямі Любачева. Коли б по дорозі стрінула нас якасьнебезпека чи наскок, прошу вас, не давайте жодної відсічі, ніодного стрілу, а робіть те, що я вам накажу, слухайте могонаказу. Надіюсь на ваше розуміння ситуації!"Ранок наступного дня був хмарний, прохолодний, передбачавсяснігопад. Тут наказ: за годину виїжджаємо з Рави-Руської. Кожний почав готуватись до виїзду. До нашої касарніпочали заїжджатись підводи з різних сіл. З'їхалось близькосорока фірманок. Через годину ми, по четверо-п'ятеро, вжесиділи на фірах.Нас супроводила німецька жандармерія: дев'ять осіб начолі з лейтенантом. Виїжджаємо, попереду два вершники іфіра з чотирма жандармами. Далі наші командири: поручник,його заступник та коменданти станиць. Позаду — вершник ізжандармерії.їдемо в напрямку Любачева. По дорозі до нас приєдналасястаниця села Потелич, яка ще існувала на місці. Нашавалка просувається вперед поволі, дорога поганенька, а дотого ще почався снігопад. Дорога веде через якийсь ліс. У лісіспокійно, тільки чути форкання коней та скрип фір, що лінивокотилися по дорозі. Кожний з нас мовчить, схиливши голову,та думає, куди заведе та дорога і яка доля його зустріне.Раптом у тій глухій тиші прогримів сильний скорострільнийвогонь по нашому конвою, спереду і ззаду та вгору понаднаш транспорт. Лунає наказ заступника коменданта Шпонтака:"Хлопці, в рови!" І всі, як один, вже в ровах. По кільканадцятихвилинномускорострільному вогні запала тиша. Шпонтаквискакує з рову на гостинець, піднімає вгору мазепинку з вигуком:"Слава! Хлопці, за мною!" І ми всі, як один, подались заним у засніжені лісові нетрі, а наші підводи за нами, вже безнімецької охорони та конвою. Німота загинула, окрім одноговершника, що був позаду, — йому пощастило втекти.