Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

168 Андрій КОРДАН"Прощавайте, хлопці, ми спішимо на визначене місце,тримайтеся з Богом!" — сказав при відході "Сурмач".Ми розійшлися і більше в житті не зустрічалися. А тоді,після тої зустрічі, я і "Коваленко" зайшли на якісь городи,роздобули трохи ярини і повернули на місце постою, в криївку,до свого пораненого.Наступного вечора прийшли до нас у криївку командир"Залізняк", командир третього відділу "Шум", його бунчужний"Орлик", сотенний політвиховник (його псевда не пригадую,походив з Любачева) і сотенний розвідник.Того самого вечора командир "Залізняк" вислав мене і"Коваленка" в розвідку у село Гуту-Любицьку, де залишилоськілька польських родин, які співпрацювали з УПА. Ми зголосиликомандирові "Залізняку" свій відхід і, вийшовши зкриївки, подались лісом на північний захід, у напрямі допольського села Воля-Велика. Вийшли на край лісу, послухали,— всюди був спокій. Ми подались далі чистим полем попідмежі, немов лиси, і опинились між селами Воля та Гута-Любицька. Від села Воля звернули та подались на північнийсхід до Гути-Любицької. Ніч була тоді досить погідна, алетемна — місяць не світив. Прийшли на край села. Послухали.Навколо спокій і тиша. Обережно прокрадаємося з поля дохати польки-вдови, яку ми добре знали. Обійшли довкола хату,стали під вікном і постукали в шибку. Чуємо — до вікнапідходить жінка: "Хто там?" Відповідаю півголосом: "Свої".Вона пізнала мене по голосу, привідчиняє вікно і шепоче:"Хлопці, бійтесь Бога, в селі повно війська, де ви тут взялись?!"Подала нам буханець хліба і каже: "Йдіть з Богом".Ми подякували та через хвіртку вийшли на дорогу. Раптомза нами, десь збоку, посипався скорострільний вогонь. Мипобігли селом, а що недалеко, в долині, був сосновий лісок,то ми поміж ті сосни вибігли в чисте поле. З боку села час відчасу доносились скорострільні серії. Та ми щасливо добралисьдо лісу, а відтак на постій у криївку. Тут ми зголосили свійприхід командирові "Залізняку" і розповіли перебіг нашої