Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

34 Андрій КОРДАНУ той же час ми отримали інструкції щодо нашої служби.Був наказ конфіскувати всі військові речі, які залишились побольшевиках, а головне — зброю та амуніцію. Конфіскованеслід було відправляти до повітової команди, бо якщо німецькеґестапо, що мало необмежені права, знаходило присвоєнувійськову річ, її власникам загрожувала смертна кара. Спірнісправи селянства слід було погоджувати на місцях, на власнийрозсуд у присутності солтиса (сільського голови), а справ такихбуло дуже багато. Про кримінальні і політичні справи — негайноповідомляти протоколом до повітової команди. Це булаперша інструкція щодо нашої служби.Зброї по большевиках залишилось багато, але що сталосьз нею, не знаю. Думаю, що її заздалегідь маґазинувала організаційнасітка ОУН. Ми зібрали зброї дуже мало, переважнополаманої та іржавої, але й таку відправили у повітову команду.Спірних справ селянства полагоджувалось багато, оскількиодні писали скарги і доноси на інших. Ці справи залагоджувалисьна місцях мирним способом або страхом. Район —великий, праці було багато і не легко було швидко все залагоджувати,тому що ходити всюди мусили пішки. Невдовзі кожнаполіційна станиця отримала службові ровери. Для нашоїстаниці їх було виділено чотири.Одного ранку Зарічний сказав комендантові, що хочепіти зі мною ознайомитися з районом. Комендант Креховецьдозволив, і ми одразу ж — на ровери і поїхали. У якомусь селі,на сільській вулиці, що пробігала між хатами, раптом вибігаєз хати жінка і репетує: "Рабусі йдуть!" (грабіжники - діал.).Зарічний, який їхав поперед мене, зупинився і каже: "Зайдемодо неї на подвір'я і спитаємо, чого вона так розкричалася".Ми заїжджаємо, а вона кричить ще голосніше. Зарічний їїзаспокоїв та й питає, що то за "рабусі". Вона розповіла: "Вчорабув у мене один з ваших, чорнявий, високий поліциста, забраву мене 12 простирал, 6 коців, 3 пари валянок та 4 куфайки.Правда, то все з військового магазину, який німці розбили,але казали людям забирати собі. А вчора той ваш забрав