Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

По снігах і тернах: босоніж через три кордони 201ворогами на рідних землях, а тут воювати чи голову класти засловаків не відчуваю потреби. Краще, якщо ми з Федьомвернемося на рідні землі і згинемо там. Або підемо на Захід".Командир "Залізняк" заперечив: "Я сказав, що на рідніземлі нема чого вертатись, а на Захід вас самих не можупустити, боюсь, щоб вас не полапали. І я сам не можу з вамиіти, бо, в такому разі, мені родину виарештують. Та ми ще нату тему поговоримо іншим разом".На тому та наша розмова закінчилася.Під кінець травня "Залізняк" запропонував нам новийплан: "Я думаю, що найкраще зробити в такий спосіб. Коливже буде добре тепло, підемо всі в недалекий дубовий ліс, доякого чотири-п'ять кілометрів. Там підберемо місце, викопаєтесобі криївку, перебудете через літо в лісі, зорганізуєтесобі харчів і на зиму знову прийдете сюди. Пересидите в менечерез зиму, а на другу весну побачимо, що будем далі робити".Я дуже довіряв командирові "Залізняку" і погодився наце, сказавши, що ця пропозиція є добра, тому що іншоговиходу в нас немає. Федьо промовчав."Залізняк" запропонував вийти на кілька хвилин наподвір'я, подихати чистим повітрям та побачити весняну місячнуніч. Ми вилізли з криївки й вийшли через кузню наподвір'я. Я йшов, наче спутаний, голова крутилася; аби невпасти, я мусив триматися стіни. Справді, це була чарівнаніч. Сади цвіли, вітерець ніс райські пахощі, місяць світив,зорі сяяли, а мені мимоволі з очей стікали сльози. Побули мина подвір'ї, можливо, хвилин п'ять і знову пішли у затхлепідземелля криївки. Над нами забряжчало залізо, — "Залізняк"замаскував вхід. Ми далі животіємо в цьому підземеллі. Підкінець другого тижня знову виглядаємо свого командира."Залізняк" навідався десь коло 6—8 червня і, подавшимовчки призначені харчі, закрив і замаскував вхід. Ми зновучекаємо, але на той раз два тижні минуло, а його немає. Третійтиждень сидимо без їжі й без води. У нас з'являється гарячка,мучить спрага, хочеться пити.