Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

124 Андрій КОРДАНронця чи зв'язкового. Щоправда, я не перебував щодня прикомандирові "Залізняку", але виконував його безпосереднінакази. Він дуже часто висилав своїх зв'язкових із поштою танаказами, інших брав із собою, а ще інших залишав при сотнях."Залізняк" ніколи довго не засиджувався на місці, а постійнопереходив від сотні до сотні, і його почет не завжди був разоміз ним. Чому він так робив, не знаю, — думаю, що задляконспірації.Десь наприкінці квітня 1945 року сотня командира"Шума" під командуванням курінного командира "Залізняка"провела відплатну акцію на село В'язівниця, в якому малаосідок грабіжницька банда, що нападала на околичні українськісела, вбивала і грабувала безборонних селян. Як донесларозвідка, тоді в цьому селі знаходилося 300-400 озброєнихосіб з польського війська, міліції обивательської та допоміжноїсільської банди, а також большевицький відділ, який квартируваву фільварку неподалік села.Над ранок розпочато наступ на В'язівницю. Під сильнимвогнем наших скорострілів ворог був змушений відступити, —село ми здобули і частково спалили. З огляду на світанок,"Залізняк" умовленим сигналом — зеленою ракетою дав наказдо відступу. Тим часом ворог організував свої сили і почав насобстрілювати. Кілька стрільців було вбито, а кілька поранено.Як згодом зголосила розвідка, ворог мав великі втрати. Продокладний вислід акції у цифрах не пишу, бо не був учасникомбою, але чув, що говорили люди, і бачив у звітах, якізберігалися в курінному архіві, проте докладно пригадати неможу. Детальніше можуть розповісти учасники цього бою, яківціліли і живуть на Заході. їхні псевда: "Вус", "Сталевий","Коваленко".* * *Кілька слів про побут. Влітку 1945 року, коли в теренахпанував відносний спокій, у сотнях на постоях час від часу