Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

56 Андрій КОРДАНницю. Юнко пішов у підпілля, а Головка і ґестапо вважалийого пропалим безвісти під час служби — думали, що йогосхопили большевики-партизани. А він був живий і боровся улавах українських патріотів.Комендант Головка завжди казав, що буде вмирати стоячи,і напророкував — загинув від кулі на станиці в Маґерові.За щиру відданість і співпрацю з німцями його поховали уЛюбичі-Королівській, а в похороні взяв участь один почеснийвідділ німецької жандармерії та кілька цивільних громадян ізйого родини.На Равщині напруження зростало з кожним днем. Німецькаполіція ночами не виходила із своїх станиць. Ходила урайони вдень, і то більшими відділами. Українська поліціямала більше можливостей, але з часом і для нас стало дуженебезпечно. Большевицькі партизани таки добре розгулялисьу цих теренах: нападали більшими загонами, грабували селата тероризували українське населення.ОУН почала створювати збройні підвідділи та боївки,які мали завдання охороняти українське населення, тероризуватинімців і большевицьких партизанів, а також складуватизброю і запаси харчів. Такі боївки дуже часто мали сутички тоз німцями, то з большевицькими партизанами. Одна з боївокмала таку сутичку з партизанами вночі біля села Бутини. Самеу тій боївці знаходився Юнко, про якого я згадував вище, і вцій сутичці загинув разом із своїм другом від рук большевиків.Коменданта Коцура як односельця Юнка і члена ОУН організаціяповідомила про цей випадок. Він наказав меніповідомити родині Юнка про його загибель, місце та часпохорону сина. Я наказ виконав. Хоч терени небезпечні,добрався вночі у село Дев'ятир, повідомив родині Юнка іповернувся назад. Наступної ночі Юнка разом із його другомпоховали у спільній могилі на роздоріжжі Добросин — Рава-Руська — Жовква у присутності їхніх родичів.Коцур, побачивши мою слухняність та солідність при виконаннійого наказів і вважаючи, що я не дуже орієнтуюся, вчому річ, використовує мене й надалі для праці в організації.