Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

22 Андрій КОРДАНвійськовими частинами, які також виконували бойові вправи.Це справді була дуже добра школа, і мені це було дуже цікаво.Під час нашого вишколу почалася німецько-большевицькавійна. Пригадую, як політвиховник-німець сказав нам, щонімецькі армії вдарили могутньою силою по большевиках іблискавично йдуть вперед на схід. На стінній мапі він показавнам, що німці прагнуть здобути насамперед Дарданелли, потімБаку, а тоді Москву, показав, куди пішли і які позиції зайнялинімецькі армії.За час вишколу два рази були нічні алярми, — казали,що були налети аліянтів. Я чув далеке гудіння літаків, але їхне бачив.Пригадую одну для мене неприємну пригоду. Одногопогідного дня, увечорі, відділ відмаршував над річку, де мимали гутірку і вивчали німецькі військові маршові пісні. Підчас тих занять вкусила мене боляче якась муха чи комар.Наступного дня моя рука розпухла, але не дуже боліла. Наранковому звіті я зголосився як хворий. Після звіту хворихзвичайно відправляли у санітарний пункт при команді. Мичекали у почекальні, а лікар-німець викликав хворих за спискомна огляд. Викликавши мене, він запитав:— Що з тобою?— Хворий, — кажу.— Що болить?— Рука.Оглянув руку, зміряв температуру, послухав, як б'єтьсясерце та пульс, і каже:— Нічого страшного, мала мушка вкусила.Я відповів, що, можливо, й муха вкусила, а він сміється.Мені стало соромно, що він так щиро сміється з моєї "недуги"та ще й каже:— Люди на фронті без ніг і рук, лікарів не мають, а тутмуха вкусила і ти лікаря хочеш. То нічого, воно пройде.По перегляді нас, хворих, розподілили на різні роботи:кому вбиральні мити, кому — кухню, кому — картоплю чисти-