87_knyha
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
Сторінка історії<br />
Слово «функція» (від латинського «здійснення»,<br />
«виконання») вперше зустрічається в 1673 р. в листі<br />
німецького математика Г. Лейбніца до Х. Гюйгенса.<br />
Під терміном функція він розумів зміну довжини<br />
відрізка за деяким законом. Лейбніц також ввів поняття<br />
«змінна» та «стала».<br />
Г. Лейбніц<br />
У ході листування Г. Лейбніц і його учень — швейцарський математик Й.<br />
Бернуллі (1667—1748) поступово приходять до розуміння функції як<br />
аналітичного виразу й у 1718 р. дають таке означення: «Функцією змінної<br />
величини називається кількість, складена деяким чином зі змінної і сталих».<br />
У 18 столітті під функцією розуміють формулу, що пов’язує одну змінну з<br />
іншою. У своїй книзі «Введення в аналіз» (1748 р.)<br />
Л. Ейлер, що був учнем Бернуллі, формулював<br />
означення функції так: «Функція змінної кількості є<br />
аналітичне вираження, складене деяким способом з<br />
змінної кількості і чисел чи постійних кількостей».<br />
Ейлер же ввів і прийняті зараз позначення для<br />
функцій.<br />
Л. Ейлер<br />
Сучасне означення числової функції, у якому це поняття<br />
вже звільнялося від способу задання, було дане<br />
М. Лобачевским. У роботі “Про зникання<br />
тригонометричних рядків” (1834) М. Лобачевский писав:<br />
“Загальне означення вимагає, щоб функцією від х називати<br />
число, яке дається для кожного х і разом з х поступово<br />
М. Лобачевський змінюється. Значення функції може бути дане або<br />
213
Change language