скачати файл

ВОЗНЯК-ЛЕМИК ЛЮБА ЄВГЕНІВНАко, потім Гузеєв намагалися допитатися про інших учасників повстанськогоруху, схиляли до співпраці з НКВД. У карцері В. простудилася,дістала запалення середнього вуха, мала високу температуру.У камері сиділа зі студенткою Раєю Гайдук з Переяслава-Хмельницького.Восени 1948 р. засуджена ОСО до смертної кари з заміною на25 р. ув’язнення.Каралася в мордовських таборах №№ 3, 6, 14, 17. Писала там і поширюваласеред в’язнів листівки, що Україна одна, що українки неділяться на східнячок, західнячок, волинян. Другу – що українськіполітв’язні не можуть бути батогом над чужими і над своїми, тобтощоб не ставали бригадирами і нарядчиками, щоб не співпрацювализ адміністрацією. Брала участь у влаштуванні Святвечорів, Великодня,за що потрапила до карцера.1956 р. відмовилася йти на суд з перегляду справи, вважаючи цепринизливим для себе. Натомість через політв’язенку Галину Фардиґупередала заяву в ЦК КПУ приблизно такого змісту: «Звертаюсядо вас як до захисників прав українського народу. Наші рідні вивезенів Сибір, вимирають там і тратять рідну мову, а ви нічого не робите,щоби захистити український народ від повної загибелі. Комісія зрозгляду справ залишила мені термін 25 років, що для мене рівнозначносмертній карі. Україна найбільше знищена війною. На її відбудовіми працювали би навіть як політв’язні. Прошу дати мені можливістьдальший речінець відбувати на Україні.» Того року звільнена.У Галичині В. не прописували, тому виїхала в м. Таганрог Ростовськоїобл., згодом в м. Анжеро-Судженськ Кемеровської обл. (Росія),де на засланні були її батько та сестра Дарка. 1964 р. переїздить ум. Горлівка Донецької обл. Працювала в школі-інтернаті. 1968 р. разомз сестрою і батьком поміняли помешкання на Івано-Франківськ(вул. Олега Кошового, 10). Працювала на електростанції. Познайомиласяз В.чорноволом, Б.ребриком, Оксаною Попович, В.морозом,до них приїздили З.красівський, Б.антоненко-давидович, І.дзюба.На прохання В.чорновола прийняли в свій дім звільненого в 1971 р.художника Панаса Заливаху, який одружився з її племінницею Даркою.КГБ чинив усілякі перешкоди: невідомі били вікна, нападалина них і на гостей, зокрема, побили В.долішнього. На Великдень1971 р. з родиною і друзями їздила у с. Космач, де настоятелем храмубув В.романюк. Там гуцули захистили від міліції В.мороза, однак1.06.1971 він був заарештований, у зв’язку з чим у домі В. бувперший обшук. З 1972 р. обшуки стали звичними, бо цей дім був109