скачати файл

ГОРИНЬ БОГДАН МИКОЛАЙОВИЧсуджений Львівським обласним судом за ст. 62 ч. 1 КК УРСР на3 р. позбавлення волі. Львівське відділення Спілки письменниківза ініціативою Л.костенко та І.драча виступило з заявою, якою непрямозахищало Г. – просило дати його на поруки. Але це тількипосилило репресії серед інтеліґенції.Г. карався в таборі № 11 у сел. Явас Мордовської АРСР. Г. багатозробив для консолідації політв’язнів, налагодив тісні контакти з національнимигрупами литовців, латвійців, естонців, росіян, євреїв,організував передачу на волю інформації про табірні репресії, зокрема,текстів вироків, заяв т.зв. групи юристів («Українська Робітничо-СелянськаСпілка», Л.лук’яненко, І.кандиба та ін.), матеріалипро яких скоро вийшли окремою книжкою за кордоном, розповсюджуваву зоні самвидав, організовував літературні вечори, бравучасть у проведенні релігійних свят. В ув’язненні Г. підготував моноґрафіюпро творчість репресованого художника П.заливахи, написавдослідження про творчість І.драча, М.Воробйова, Т.Шевченка,М.осадчого.Звільнившись у 1968, жив у Львові, працював будівельником,кочегаром.Г. підтримував зв’язки з київськими і московськими дисидентами,членами Московської Гельсінкської Групи (МГГ) і УкраїнськоїГельсінкської Групи (УГГ). Під впливом керівника московськоговідділення «Міжнародної амністії» В.Турчина і керівників МГГЮ.орлова та О.гінзбурґа, які приїздили в 1976 до Львова і зупинялисяв помешканні Г., йому запропонували роботу за фахом мистецтвознавцяу Львівській картинній галереї. Г. виявився блискучимлектором (прочитав 181 лекцію) та екскурсоводом, але за 13 роківроботи в галереї він не опублікував жодної з десятків написанихним статей. По суті це був період офіційної ізоляції талановитогомистецтвознавця. Опікувалася ним дирекція ЛКГ, що стала своєріднимнегласним філіалом КГБ.Улітку 1987 Г. став членом редколегії відновленого В.чорноволомопозиційного журналу «Український вісник» (УВ), а 30.12 вступив вУГГ. 11.03.1988 в числі 19 членів УГГ підписав «Звернення УкраїнськоїГельсінкської Групи до української і світової громадськости» провідновлення її діяльности. Опублікував у самвидавських журналах«УВ», «Кафедра» (був членом їх редколегій), «Євшан-зілля» низкустатей на теми літератури й мистецтва, зокрема, про творчість поетівВ.симоненка, М.осадчого, скульпторів І.Севери, О.Архипенка, живописцяЛ.Медвідя, спогади про сучасників І.Франка – Ю.Яцківа та156