скачати файл

БОРОЗНИЙ СТЕПАН ІВАНОВИЧВ Україну разом з теж утеклим товаришем, ґімназистом МихасемҐудзом (з Лежаківки Гримайлівського р-ну), добиралися кількамісяців, здебільшого пішки. Біля м. Суми перейшли фронт. Німціприєднали їх до колони військовополонених, але їм вдалося відпроситися.Повернувшись у рідний край, Б. разом зі Степаном Процикомвиготовляв у друкарні в містечку Скалат підпільні листівки.Коли виникла загроза арешту, перебралися в с. Черниці Стрийськогор-ну , де під виглядом студентів рільничого ліцею далі вели підпільнуроботу. Наслідком доносу гестапо арештувало їх у потязі. Родичізуміли домогтися звільнення Б. з Тернопільської тюрми. (С.Процикпотрапив до Освєнцима, звільнившись, виїхав у США, був редакторомБюлетня Українського Демократичного Руху, помер 1997).У бою з енкаведистами біля р. Стрий Б. був поранений у легенюта праву руку. Друзі винесли його. Переховувався в криївці в селіГніздичів, яку під час облави мусив полишити ще до одужання.15.01.1945 в лісі біля м. Калуш разом з групою підпільників бувзахоплений енкаведистами. Легені Б. кривавили. Слідство велосяз застосуванням тортур. 16.03.1945 його, ослабленого, попід рукипривели в суд. Військовий трибунал НКВД Станіславської обл. заст. 54-І «а» та 54-ІІ КК УРСР засудив С.Борозного до кари смертиз конфіскацією майна. Вирок Б. сприйняв спокійно, милосердя непросив. Постановою Президії Верховної Ради СРСР від 23.04.1945розстріл замінено 20-ма роками каторги.Тим часом материну садибу було забрано в колгосп, а мати загинула1947 р. в криївці разом з чоловіком та іншими партизанами,яким принесла їжу.Б. карався, зокрема, в 3-й каторжній зоні (Норильськ), працюваву кам’яних кар’єрах, на цементному заводі та на цегельні. 1953 р.брав участь у повстанні політв’язнів. Близько знав організаторів повстанняДанила Шумука, Романа Загоруйка, Костя Короля. 3–4 серпняповстанці були розстріляні з кулеметів, установлених на «студебекерах»,що увірвалися в зону. Згодом був у таборах Іркутської обл.(Вихорівка, Тайшет, Суєтиха).Згідно з Указом ПВР СРСР від 14.07.1954 постійна сесія Іркутськогооблсуду 9.04.1959 замінила Б. решту терміну (5 р. 9 міс. і 10 днів)на заслання, яке він відбував від 28.04.1959 до 3.03.1964 в селищіСуєтиха (біля Тайшету) Іркутської обл. Працював у деревообробномуцеху на верстатах. Там одружився з Емілією Іванівною Рихліцькою,1921 р.н., яка 29.10. 1945 теж була засуджена за тими ж статтямина 10 р., відбула понад 8 р. ув’язнення і вже вийшла на заслання.1961 в них народився син Орест. Родині заборонено було повертатися80