скачати файл

ГЕРЧАК ГРИГОРІЙ АНДРІЙОВИЧМосковська комісія 1956 р. через участь у страйках, атентат і щонікого не видав не звільнила Г. і навіть не скоротила терміну. Далікарався на 26-му лагпункті у Вихорівці. Відмовлявся від роботи.Брав участь у боях з ворами, щоб припинити внутрішньотабірнийтерор. Як «відмовника» в 1958 р. Г. перевели в Тайшет у 601-й табір,де був у близьких стосунках з Михайлом Сорокою. Відтак до 1961 р.карався в Чуні, працював на деревообробному комбінаті.З 1961 р. – в мордовських таборах Дубровлагу. У Явасі (11-й табір)близько знав лікаря Василя Кархута, кардинала Йосипа Сліпого. 5 р.провів на камерному режимі в 10-му таборі, впроголодь і в тісноті.Там мав єдине за 25 років побачення з мамою. Відтак з 28.11.1966 р. –на суворому режимі, в 17 і 19 таборах. Спілкувався там з шістдесятниками,з учасниками УНФ (Мирослав Мелень, Іван Губка). Бравуроки малювання в Панаса Заливахи, оволодів технікою лінориту.Попри заборони та вилучення, вирізав екслібриси, малював. Закінчивтам середню школу.1972 р. етапований на Урал, у пермські табори. Коло спілкувань:Євген Сверстюк, Іван Світличний, Валерій Марченко, Ігор Калинець,Семен Ґлузман, Ар’є Вудка та багато інших. Малював портретив’язнів (збереглося 26). Створив десятки екслібрисів відомимполітв’язням (збереглося біля 70). Значну частину його робіт у червні1975 вивіз на волю Богдан Чорномаз. У таборах за вільніших часів Г.оволодів грою на гітарі, співав українських, польських, литовських,естонських пісень, старовинні лірницькі пісні-балади, складав пісні.Вважав обов’язком вивчити бодай сотню-другу слів мов народів,представники яких каралися в таборах. Його любили й поважалиполяки, литовці, естонці, румуни, євреї. «Я так полюбив тих дисидентів,я стільки взяв від них інформації, що після 25-річного ув’язненняризикнув вивезти їхню секретну інформацію на волю», – розповідає Г.З табору № 36 вийшов 2.12.1977 р., поїхав до Стефанії Шабатури,яка відбувала заслання в м. Макушино Курганської обл., відтак уКиїв, де зустрівся з Надією Світличною, Михайлиною Коцюбинською,Миколою Горбалем, Борисом Антоненком-давидовичем – останнійстав на коліна і поцілував 25-літникові руку.Відтак Г. оселився в помешканні Б.чорномаза в Умані, який здружиною Тетяною запросив його до себе, а то б його не пустили вУкраїну. Познайомився з Надією Суровцовою. Понад 3 місяці нідене міг влаштуватися на роботу. Зрештою прийняли наладчиком верстатів,потім художником-оформлювачем.У кінці 1979 р. одружився з Людмилою Литовченко, жив у Києві,працював художником в училищі. З кобзарем і лірником Миколою133