скачати файл

АНТОНЮК ЗИНОВІЙ ПАВЛОВИЧричного лекторію, яким керував відомий історик М.Брайчевський.На прохання І.світличного переклав з польської мови на українськудекілька великих статей з історії польсько-українських стосунків.Арешти 1965 року серед української інтеліґенції, особливо першийарешт І.світличного, вразили А., але це стимулювало ще більшугромадську його активність. «Та головним був самвидав. Важливо булопереконати начальство, що воно вибрало не тих, що самвидавськаактивність триває і без заарештованих». А. був причетний до отриманняіз політзон інформації та подальшої її передачі разом з самвидавомза кордон, у тому числі «Українського вісника», де все згодомпублікувалося в українській та іншомовній періодиці, передавалосяпо радіо «Свобода».У січні 1972, під час широкомасштабних арештів української інтеліґенції,був заарештований і А.. Суд, формально відкритий, алефактично закритий для друзів, відбувся 8-15.08.1972. А. винуватилиза ст. 62 ч. 1 КК УРСР («антирадянська агітація і пропаганда»). Вирок:7 р. таборів суворого режиму і 3 р. заслання.Свій термін А. відбував у 35-й зоні пермських таборів. Бере активнуучасть у численних голодівках та інших акціях протесту і, найважливіше,стає однією з головних фіґур у забезпеченні нелеґальноїпередачі інформації на волю, – як і колись, до арешту, в отриманні«волею» інформації із зон, передруковуванні її та подальшій передачі.А. переписував дрібним скорописом більшість повідомлень про становищев таборі, протестні заяви ув’язнених та інші матеріали. Існуєверсія, що А.Д.сахаров якось показав виготовлені А. «ксиви» іноземнимкореспондентам, ті опублікували копії, за якими в КГБ був ідентифікованийвиконавець. Хоча сам А. вважає, що його «заклав» стукачіз зони, бо були неодноразові – побудовані на точній інформаціїпро час та спосіб виготовлення «ксив» – проте були спроби зловитийого «на гарячому». А. був засуджений на 3 р. тюремного ув’язнення уВладимирській тюрмі. У липні 1978, відбувши тюремне ув’язнення, А.знову прибув у 35-й табір, де в нього був діагностований туберкульоз.Медична комісія постановила відправити А. в спеціалізовану лікарнюв Ленінград, однак цього ніколи не було зроблено.А. – один з авторів (разом з Ю.орловим, В.марченком, П.Плумпою,М.Кийрендом) відомого документа Московської групи «Гельсінкі»«Про становище в’язнів у таборах СРСР» (1978).18.01.1979 А. прибув на місце заслання – м. Бодайбо Іркутськоїобл. Приймаючи на роботу, медкомісія виявила в нього туберкульозлегень. З місцевого тубдиспансеру А. згодом послали в обласнулікарню для тривалого лікування, де його провідав засланець47