скачати файл

ГРИГОРЕНКО ПЕТРО ГРИГОРОВИЧНаприкінці 1968 Г. написав працю «Про спеціальні психіатричнілікарні (дурдоми)», що ввійшла складовою частиною в книжкуНаталії Горбаневської «Полудень»: «Обстановка будинку для душевнохворих,повне безправ’я і відсутність реальної перспективи виходуна свободу – ось ті страшні чинники, з якими зіштовхується кожний,хто потрапляє в СПЛ. Треба боротися за корінну зміну системи експертизий утримання хворих у СПЛ, за надання громадськості справжньоїможливості контролювати умови утримання і лікування хвориху цих умовах».Починаючи з 1968 Г. ініціював дискусії про необхідність надатидисидентському рухові, що виникає, організаційної форми. Був гарячимприхильником створення правозахисного комітету, ідея якогобула реалізована у формі створення Ініціативної групи захисту правлюдини в СРСР уже після його арешту.Постійно допомагав кримським татарам, став неформальним лідеромїхнього руху за повернення в Крим. Виступив на бенкеті, влаштованомупредставниками кримськотатарського народу в одному змосковських готелів на честь 72-річчя Костеріна, з промовою: «Перестаньтепросити! Поверніть те, що належить вам по праву, але незаконноу вас відібрано». 17.05.1968 був присутній на демонстрації кримськихтатар на Старій площі перед будинком ЦК КПРС і зажадав, щоб йогозатримали разом із ними. Влітку 1968 збирав дані про порушенняправ кримських татар, які намагалися повернутися в Крим із місць заслання,підготував інформацію про це для західних кореспондентів.Був організатором жалобного мітингу на похороні Костеріна,що став одним із перших опозиційних маніфестацій у Москві, виголосивтам промову, присвячену його нам’яті, закінчив її словами:«Свобода буде! Демократія буде! Твій прах у Криму буде!», став упорядникомсамвидавського збірника «Памяти А.Е. Костерина» (листопад1968). Написав коментар, спрямований проти фальсифікаціїрадянськими слідчими органами даних про втрати кримськотатарськогонароду після депортації.Влада намагалась припинити контакти Г. з кримськотатарськимрухом: 19.11.1968 за ордерами, виданими узбецькою прокуратурою, умосковській квартирі Г. був проведений багатогодинний обшук, підчас якого був вилучений весь його архів. Навесні 1969 на проханнякримських татар Г. почав готуватись до суду над учасниками Чирчикськихподій у ролі їхнього громадського захисника. Незважаючина погрози КГБ, вилетів у Ташкент, підготувавши промову для процесу«Хто ж злочинці?»173