скачати файл

АНДРУШКО ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧтуційне право України на вихід з СРСР. А. також вивісив на дорожньомузнаку гасло: «Хай живе незалежна Україна!».У Ленінградському райвідділі міліції м. Києва А. допитали кагебістиі веліли міліції порушити кримінальну справу про спробупограбувати магазин і хуліганство. Справа велася два місяці. Алепрокуратура України, бачачи її недолугість, перекваліфікувала справуна «антирадянську агітацію і пропаганду». Далі її вів слідчий відділКГБ Тернопільської обл. на чолі з полковником Бідьовкою. А.слідству нічого не сказав, не віддав друкарську машинку і літературу,яку заховав у лісі.У березні 1982 Тернопільський обласний суд виніс вирок – 5 р.ув’язнення в таборах суворого режиму і 5 р. заслання. Від останньогослова А. відмовився.Карався у таборі ВС-389/35, що на ст. Всехсвятська Пермськоїобл. Тут не мав жодного побачення. Карали за те, що сів на ліжко.Штрафним ізолятором покарали, що ніби зіпсував картоплечиснумашину на кухні, де працював. Хімікати, якими мив посуд, роз’їлийому нігті – вони не відросли досі. Зате мав приємні враження відспілкування з політв’язнями різних національностей (Степан Хмара,Натан Щаранський, Анатолій Коряґін та ін.)Влітку 1986 р. А. повезли етапом на заслання в Тюменську обл.,с. Нижня Тавда, звідки щойно звільнився Семен Ґлузман. Працювавна лісокомбінаті, пиляв дерево. Жив на квартирі. У зв’язку зперебудовою 5.05.1987 був помилуваний. Перед звільненням відвідавмогилу П.Грабовського в Тобольську.Домагався педагогічної праці, але в працевлаштуванні йому відмовляли.Звертався у райвно, облвно, в Міністерство освіти. Нарешті,в журналі «Український вісник», який редагував В.чорновіл, опублікувавзвернення до М.Горбачова від 13.10.1987. А. також розповсюдивзаяву до Комісії з прав людини ООН від 1.09.1988, вона прозвучалапо радіо «Свобода». Через декілька днів Коломийське райвно надалоА. роботу в с. Сідлище Коломийського р-ну.Тим часом А. все більше віддавався громадським справам.Він – один з організаторів Української Гельсінкської Спілки на Івано-Франківщині,у яку вступив 1988 р. Приїжджав у Київ, був членомКоординаційної Ради УГС. У лютому 1990 р. його запросилина Буковину, де він став головою обласної організації УкраїнськоїРеспубліканської партії. Серед найпам’ятніших подій – підняття національногопрапора над Чернівецьким університетом 3.11.1990 р., уроковини Буковинського Віча 1918 р., та підняття прапора над Чернівецькоюміською ратушею. 1.05.1991 А. організував у Чернівцях ан-35