скачати файл

КОЦ МИКОЛА ГЕОРГІЙОВИЧтеж шантажувала влада. Зрештою К. поїхав до МВС у Київ, де йомупообіцяли прописати в Луцьку і надати роботу. Зустрічався в Києвіз Іваном Коваленком, Андрієм Коробанем, Василем Стусом.Прописали К. в робітничому гуртожитку. Мусив піти на 5-місячнікурси кранівників і ще 5 років працював на будовах у різних містахобласті. Не вступав у профспілку, не ходив на вибори і суботники.Коли настала «перебудова», К. часто їздив до Києва і Львова.Його намагалися не відпускати з роботи. Влітку 1988 р. на мітингуподав В’ячеславу Чорноволу заяву в Українську Гельсінкську Спілку(хоча датував її днем свого арешту, 26.10), створив Волинську їїорганізацію. Проти нього здійнялася хвиля публікацій у місцевійпресі, що він, мовляв, кримінальний злочинець, а батько його бувкуркуль.К. – член-засновник Всеукраїнського Товариства політичних в’язніві репресованих (3.06.1989, Львівський майдан у Києві), УкраїнськоїРеспубліканської партії (29.04. 1990). Розробив програму дій обласноїорганізації, але, будучи незгодним з обласним керівництвом, відійшоввід неї. Так само і щодо КУНу.Реабілітований згідно з Законом УРСР від 17.04. 1991 р. Пенсіонер.Бібліографія:І.Таємнича подорож (Про етап на Урал 1972) // Зона, № 3. –1992. – С. 68-77.Уральський концтабір стає музеєм // Зона, № 3. – 1992. – С. 78-84.Концтабірна Феміда // Зона, №. 7. – 1994. – С. 98-103.Берестечко // Зона, №. 11. – 1996. – С. 225-230.ІІ.Русначенко А. Нац.-визв. рух, 1998. – С. 171, 174.Данилюк Ю., Бажан О. Опозиція, 2000. – С. 192.Укр. Гельс. група, в 4 т., 2001. – Т. 2, с. 48, 115; т. 3, с. 99.Архів ХПГ: Інтерв’ю з М.Коцом 26 і 27 грудня 2000 року вКиєві.Василь Овсієнко335