скачати файл

КВЕЦКО ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧв поштові скриньки десятків населених пунктів, навіть пускали внадувних пакетах за течією річки. Найактивніше діяли дільничнийуповноважений Долинського райвідділу міліції капітан М.дяк, курсантМ.Федів, Я.лесів, В.кулинин.У квітні 1966 УНФ надіслала ХХІІІ з’їздові КПРС «МеморандумУНФ», у якому, зокрема, наголошувалося, що сучасний національно-визвольнийрух не інспірований з-за кордону, а є прямим наслідкомполітики русифікації. Ставилася вимога насамперед повернутив Україну всіх насильно депортованих. Тоді ж, уночі проти 19.04, зазавданням К., М.дяк розповсюдив у Києві «Заяву УНФ», приуроченудо прес-конференції для іноземних журналістів на традиційнутему «Українські буржуазні націоналісти – найманці іноземних розвідок»(ішлося про арешти шістдесятників 1965 р.).20.07.1966 на Луганщині був заарештований Микола Качур, уякого вилучили багато літератури УНФ. Така ж література попала вруки КГБ в Галичині, на Кіровоградщині. КГБ локалізував її джерелоі почав вистежувати організацію. Члени УНФ зауважили стеження.К. придбав спальний мішок, намет і готувався разом з М.дякомпіти в підпілля.20.03.1967 р. на Кіровоградщині був заарештований Ярослав Лесів,21.03 викликали у райвно і заарештували К. 21.03 заарештованийГригорій Прокопович, 22.03 – М.дяк, 23.03 – Мирослав Мелень,24.03 – З.красівський, 27.03 – Іван Губка, 11.04 – затриманийС.корольчук, 26.05 – В.кулинин. Усім було висунуте звинуваченняв зраді батьківщини (ст. 56 ч.1 КК УРСР), на що насправді не булоніяких підстав, та в створенні антирадянської організації (ст. 64), Дякові– також незаконне зберіганні зброї (ст. 222 ч. 1).Інтенсивні обшуки мало що дали слідству. К. два місяці показівне давав. «Батьківську розмову» мав з ним голова КГБ УРСР В.Нікітченко.Він розпорядився не застосовувати фізичних тортур до заарештованих,але їх шантажували карою смерті. К. залишилося лишевіддати друкарську машинку.Від 16 до 27.11. 1967 р. справу розглядав Верховний Суд УРСР.У вироку зазначено, що «Квецко, Красівський і Дяк за вчинені нимидії заслуговують виняткової міри покарання – смертної кари. Однак,враховуючи, що вони визнали вину, розкаялися у скоєних злочинах і засудилисвою антирадянську діяльність», суд обмежився максимальнимпокаранням К. – 15 р. ув’язнення та 5 р. заслання, та тривалим –Красівському і Дяку – 12 р. ув’язнення з відбуттям перших 5 р. утюрмі, а решти – у ВТК суворого режиму з конфіскацією всьогоналежного їм майна, з засланням на 5 років.288