скачати файл

ДРОБАХА ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧго. Пройшов по «справі Назаренка» в числі 25 свідків. У січні 1969 р.О.назаренко на Києво-Вишгородському процесі був засуджений зач. І ст. 62 до 5 р. ув’язнення, В.Кондрюков до 3 р., В.Карпенко – до1,5 р. Вишгородські шістдесятники буди розметані хто куди.На диво, 1969 р. у видавництві «Радянський письменник» вийшлакнижечка поезій Д. «Папороть» – у жовто-блакитній суперобкладинці!Звичайно ж, вона була порізана на макулатуру, врятувалосяхіба кілька екземплярів. Шлях у літературу Д. був перекритий, вінбув вибитий з літературного процесу на 15 років. Але часу не гаяв,працював на самовдосконалення, вивчав революційний досвід народів,які звільнялись. 1970 р. одружився Ларисою Павлівною Панасюк,виховував дітей: дочки Ярослава (1970-1999), Галина (1972),син Тарас (1970). Учителював, навчав робітників. Зрушити з мертвоїточки громадське життя було майже неможливо. Організував літературнустудію при районній газеті, але це вже була далеко не та вольниця,яка була в шістдесяті роки. Працював у Товаристві охоронипам’яток історії та культури. Деякий час їздив з лекціями по області,та за лекції «Культура Київської Русі» був звільнений.Як тільки режим почав слабнути, Д. почав енергійно діяти. Уже4.02.1989 р. у Вишгороді була створена організація Товариства українськоїмови – 20-а в Україні, її очолив Д. Цього року і в наступні ТУМпроводив велелюдні вшанування Т.Шевченка. На 1988 р. у Вишгородібуло 6 російськомовних дитсадків і 2 російськомовні середні школи,а вже через два роки вони були переведені на українську мову. Д.організатор численних мітингів, Української Гельсінкської Спілки і УкраїнськоїРеспубліканської партії, 1991 р. обраний заступником головиКиївської обласної організації УРП, з 1990 очолює її районну організацію.Він же один з ініціаторів створення Конґресу українських націоналістів,Конґресу української інтелігенції. 1989-90 рр. був головоюВишгородської організації НРУ.1983 р. у видавництві «Молодь» вийшла книжка віршів Д. «Твердинявесни», куди увійшли вірші 1964 – 1981 рр.; 1987 – «Вишгородсерця» («Український письменник»); 1996 – історико-літературний буклет«Вишгороду – 1050» і художньо-публіцистична книжка «Вишгородсеми вітрів» (вид-во «Рада»); 2000 – збірка поезій «Українська весна»(«Український письменник»); 2005 – буклет «Межигірський Спас»(вид-во «Сьоме небо»); 2006 – художньо-публіцистична книжка «Українанашого життя» (вид-во «Смолоскип»). Від 1959 р. донині – кількасот публікацій у пресі та колективних збірниках (вірші, публіцистика,репортажі, листівки).236