скачати файл

МАРЧЕНКО ВАЛЕРІЙ ВЕНІАМІНОВИЧМарченко Валерій ВеніаміновичМарченко Валерій Веніамінович (нар. 16.09.1947, Київ – п. 07.10.1984,тюремна лікарня, м. Ленінград)Журналіст, есеїст, перекладач, учений-сходознавець, правозахисник,член УГГ з жовтня 1983 р.Закінчивши філфак Київського університету, з вересня 1970 М.працював у редакції ґазети «Літературна Україна». Як літератор розпочинавперекладами з азербайджанської й польської мов, нарисамипро українсько-азербайджанські літературні зв’язки.За відмову співпрацювати з КГБ за Валерієм було встановленонагляд, його статті для ґазети «За параваном ідейності», «Страшнийякийсь тягар», «Київський діалог» визнано антирадянськими і націоналістичними.25.06.1973 М. був заарештований.Інкримінували згадані статті, агітацію в усній та письмовій формі,читання і розповсюдження праці І.Дзюби «Інтернаціоналізм чирусифікація?». 29.12.1973 засуджений до 6 р. таборів суворого режимута 2 р. заслання за ст. 62 ч. 1 КК УРСР.Пройшовши застінки КГБ УРСР, камери-одиночки й камери зістукачами, затяжні етапи, тюрми міст європейської частини СРСРаж до Уралу, штрафні ізолятори й тюремні лікарні з медичними працівниками-садистами,М. став стійким антирадянщиком.«Виступивши проти цілої імперії брехні, я мав одну підпору – свідомість,що ярмо – нестерпне. Треба мені було самому потовктися докам’яної стіни, відчути біль удару, щоб зрозуміти: зло таки можна подолати,з ним можна й треба боротися... Заперечення більшовизму длямене не відкриття, а форма існування. Й не мовчазною пасивністю требайому протиставитися... Вимога демократично розв’язати всі проблеми– єдина можливість для кожного українця-громадянина» (з листадідові, Урал, 1975, табір суворого режиму, уст. ВС-389/35, ст. ВсехсвятськаЧусовського р-ну Пермської обл.).Але піти з цього світу, не розповівши людям про бачене, не міг.Він став своєрідним табірним літописцем: збирав і нелеґально від-437