скачати файл

МАСЮТКО МИХАЙЛО САВИЧредаґував), «Українська освіта в шовіністичному зашморзі» (авторМ.Горинь), «Стан і завдання українського визвольного руху» (авторЄ.Пронюк), «Лист до Ірини Вільде», «12 запитань для тих, хто вивчаєсуспільствознавство», «Про сучасне і майбутнє України», записка М.«Мета статті не та...» – відповідь М.Гориню на зауваження до статті«Сучасний імперіалізм», вірші В.Симоненка, Л.Костенко, уривокз поеми «Мазепа» В.Сосюри, роман «Чорна рада» П.Куліша, твориМ.Грушевського, а також його власний літературний доробок: статті,вірші, повісті, оповідання, які склали цілий том матеріалів попередньогослідства. Це сатиричні оповідання «Революційний дід», «Кроввідзивається кров’ю», повість «Химера» та ін. Хоча літературні йоготвори не ходили по руках, та автор був звинувачений, що він їх «виготовиві зберігав з метою наступного поширення», а також слідствовжило їх для філологічних експертиз.Під час слідства М. узяв у бібліотеці твори В.Леніна і написавпрацю про відхилення від «ленінських норм національної політики»на Україні, яку послав у президію XXIII з’їзду КПРС. Цю ж«зброю ворога» він дуже доречно використав для арґументації підчас слідства і в суді. М. не заперечував і не підтверджував авторствастатей, лише доводив, що нема доказів його авторства, що вони не єантирадянські, бо не спрямовані проти влади рад: анонімні авторикритикують шовінізм, комуністичну ідеологію.З огляду на великий обсяг справи та щоб вона мала меншийрозголос, справу М. виокремили з групової в окреме провадження.З ним мав розмову сам голова КГБ УРСР В.Нікітченко. Чи не єдинийз усього покосу 1965 р. М. ні на кого не давав показів, не виправдовувавсяі не визнав за собою вини. (Перебіг слідства і суду М.згодом детально відобразив у книзі «В полоні зла»).Щодо вилучених у нього статей, М. твердив, що купив їх разомз друкарською машинкою на Галицькій площі за 80 крб. У звинуваченняхслідство спиралося на покази братів Б. та М.Горинів, що самевід нього вони одержували літературу. Ці свідчення були суперечливі,тому КГБ чи не вперше саме проти М. вирішив застосуватилітературні й філологічні експертизи. За результатами цих сфальшованихекспертиз йому приписували авторство чи співавторство всіхвилучених у нього творів. Експертами виступили мовознавці та літературознавціЛьвівського університету Ф.Неборачек, В.Й. Здоровега,С.М. Шаховський, І.С. Грицютенко. М. ґрунтовно спростував їхнівисновки. У другу комісію були запропоновані І.Ковалик, В.Щуратзі Львова, Є.Шабліовський, К.Волинський з Києва, Зозуля з Москви,але всі вони під різними приводами відмовилися. У нову комісію448