скачати файл

МОСКАЛЕНКО ГЕОРГІЙ МИТРОФАНОВИЧМоскаленко Георгій МитрофановичМоскаленко Георгій Митрофанович (Нар. 24.07.1938 в Одесі).Робітник, студент, учасник національно-визвольного руху.Батько портовий робітник, мати кухарка. Уникаючи обстрілу,1944 р. сім’я перебралася в с. Якимів Яр Ширяєвського р-ну, де Георгійзакінчив семирічку. Цікавився національно-визвольною боротьбоючасів УНР, дослухався до розповідей фронтовиків і переселенцівз Галичини про боротьбу УПА. Трохи працював у колгоспі, відтакз 1955 р. – слюсарем-cантехніком на будівництві в Києві, 1957-60служив у війську. 1962 року закінчив вечірню школу і вступив навечірній відділ Київського інституту народного господарства (КІНГ,тепер КНЕУ – Київський національний економічний університет).Відвідував репетиції самодіяльного народного хору «Жайворонок», деюрмилася українська молодь, де ходила література самвидаву. Це буладоба краху світової колоніяльної системи і національно-визвольнихрухів. У спілкуванні дозрівав думкою, що така економічно розвиненакраїна як Україна могла б бути самостійною, як сусідні Чехословаччина,Угорщина або Польща. Висловлював такі думки й на семінарах:от Ленін визнав незалежність Фінляндії і України в один день.Захід відстояв Фінляндію, а Україну більшовики окупували. То чомуб тепер не провести референдум на підставі Конституції УРСР, дезаписано, що вона зберігає за собою право на вихід з СРСР?Хотілося діяти, щоб будити національну свідомість українців. М.запропонував Вікторові Куксі, з яким жив в одній кімнаті робітничогогуртожитку на Святошині, пошити національний прапор і вивіситийого на людному місці, наприклад, над центральним вокзалом. Алезгодом зупинилися на приміщенні КІНГу, що стоїть на Брест-Литовськомупроспекті навпроти заводу «Більшовик». Прапор зшили здвох жіночих шарфів. З грошей УНР скопіювали національний герб,вирізали його з чорної матерії і нашили на прапор. М. написав друкованимилітерами, чорнилом: «Ще не вмерла Україна, Ще її не вбито.ДПУ». Абревіатура мала читатися як «Демократична партія України»,наразі неіснуюча, – щоби вчинок не приписували, наприклад, ОУН.489