Attention! Your ePaper is waiting for publication!
By publishing your document, the content will be optimally indexed by Google via AI and sorted into the right category for over 500 million ePaper readers on YUMPU.
This will ensure high visibility and many readers!
АНТОНЕНКО-ДАВИДОВИЧ БОРИС ДМИТРОВИЧБольше-Муртинського р-ну Красноярського краю). Працював фельдшером.Реабілітований 1956. У 1957 з новою сім’єю (дружина і син) повертаєтьсядо Києва. Його відновлюють у Спілці письменників України.У 1957-62 А.-Д. працював у дитячому журналі «Барвінок».1963 вийшов роман А.-Д. «За ширмою», в якому офіційна критикапобачила «зраду життєвої правди» і «похмурість». 1970 вийшлакнига «Як ми говоримо», що стала подією в культурному житті України.А.-Д. бере активну участь у культурологічній діяльності шістдесятників.Він був одним із духовних лідерів української інтеліґенції.1966 А.-Д. підписав листа до КГБ, в якому висловлювалисятривога з приводу характеру судових процесів проти української інтеліґенціїі прохання допустити авторів листа на судовий розгляд.1970 А.-Д. відмовився брати участь у суді над В.морозом, оскількивін був закритим.Помешкання А.-Д. було предметом пильної уваги КГБ. У травні1979 в нього відбувся черговий обшук – цього разу у справі Ю. бадзьо.Вилучені спогади й оповідання, над якими А.-Д. працював останнімчасом. Декілька разів А.-Д. викликали на допити. Напередоднісвого 80-річчя він мусив виїхати з Києва. Спілка письменниківУкраїни не відзначила ювілею А.-Д.Того ж 1979 СПУ організувала вечір посмертно реабілітованогописьменника Г.Косинки, з яким А.-Д. свого часу був у дружніх стосунках.Щоб не допустити присутності А.-Д. на вечорі, співробітникиКГБ якраз у цей час «бесідували» з ним удома, після чого станйого здоров’я раптово погіршився.1983 овдовілий два роки тому А.-Д. вирішив зареєструвати шлюбзі своєю давньою подругою М.коцюбинською, але вони наштовхнулисяна несподівані перешкоди: їм призначили випробувальний термінпівроку, переносили дату реєстрації і т. п. Зрештою влада вдаласяза допомогою до сина А.-Д., який перебував у неволі, а ранішеписьмово відрікся від батька. У 1984 на його вимогу А.-Д. поклалидо лікарні, де визнали недієздатним. А.-Д. тяжко переживав усе це,здоров’я його різко погіршилося. 09.05.1984 він помер.На похороні А.-Д. на Лісовому кладовищі 11 травня кагебістівбуло більше, ніж друзів.1991 А.-Д. посмертно за книги «Смерть», «Сибірські новели», «Завищеніоцінки» присуджена Державна премія України ім. Т. Шевченка.39
АНТОНЕНКО-ДАВИДОВИЧ БОРИС ДМИТРОВИЧБольше-Муртинського р-ну Красноярського краю). Працював фельдшером.Реабілітований 1956. У 1957 з новою сім’єю (дружина і син) повертаєтьсядо Києва. Його відновлюють у Спілці письменників України.У 1957-62 А.-Д. працював у дитячому журналі «Барвінок».1963 вийшов роман А.-Д. «За ширмою», в якому офіційна критикапобачила «зраду життєвої правди» і «похмурість». 1970 вийшлакнига «Як ми говоримо», що стала подією в культурному житті України.А.-Д. бере активну участь у культурологічній діяльності шістдесятників.Він був одним із духовних лідерів української інтеліґенції.1966 А.-Д. підписав листа до КГБ, в якому висловлювалисятривога з приводу характеру судових процесів проти української інтеліґенціїі прохання допустити авторів листа на судовий розгляд.1970 А.-Д. відмовився брати участь у суді над В.морозом, оскількивін був закритим.Помешкання А.-Д. було предметом пильної уваги КГБ. У травні1979 в нього відбувся черговий обшук – цього разу у справі Ю. бадзьо.Вилучені спогади й оповідання, над якими А.-Д. працював останнімчасом. Декілька разів А.-Д. викликали на допити. Напередоднісвого 80-річчя він мусив виїхати з Києва. Спілка письменниківУкраїни не відзначила ювілею А.-Д.Того ж 1979 СПУ організувала вечір посмертно реабілітованогописьменника Г.Косинки, з яким А.-Д. свого часу був у дружніх стосунках.Щоб не допустити присутності А.-Д. на вечорі, співробітникиКГБ якраз у цей час «бесідували» з ним удома, після чого станйого здоров’я раптово погіршився.1983 овдовілий два роки тому А.-Д. вирішив зареєструвати шлюбзі своєю давньою подругою М.коцюбинською, але вони наштовхнулисяна несподівані перешкоди: їм призначили випробувальний термінпівроку, переносили дату реєстрації і т. п. Зрештою влада вдаласяза допомогою до сина А.-Д., який перебував у неволі, а ранішеписьмово відрікся від батька. У 1984 на його вимогу А.-Д. поклалидо лікарні, де визнали недієздатним. А.-Д. тяжко переживав усе це,здоров’я його різко погіршилося. 09.05.1984 він помер.На похороні А.-Д. на Лісовому кладовищі 11 травня кагебістівбуло більше, ніж друзів.1991 А.-Д. посмертно за книги «Смерть», «Сибірські новели», «Завищеніоцінки» присуджена Державна премія України ім. Т. Шевченка.39
Change language