скачати файл

Здоровий Анатолій КузьмовичПоведінки З. не змінив, хіба що більше зосередився на науковійроботі на заводі «Гіпросталь». З. підготував нову дисертацію кандидататехнічних наук, яку захистив у 1971.Підготовка дисертації була пов’язана з поїздками в інші міста,так коло знайомств і політичних інтересів З. розширилося. Познайомивсяз І.Дзюбою, Олесем Гончарем, збирав українську бібліотеку.КГБ періодично, щопівроку, проводив у нього обшуки, вилучив біля300 томів, у т.ч. книжки М.Грушевського, В.Винниченка, галицькідовоєнні видання, деякі радянські книжки, які вилучалися зпродажу і бібліотек, листи, вірші і фотоґрафії Василя Симоненка, зяким З. був знайомий, чернетки листів до ЦК КРПС, де він викладавсвої погляди на економічні проблеми.До 100-річчя з дня народження Лесі Українки разом з інженеромІгорем Кравцівим З. порушив питання про меморіальну кімнату в Харкові,про найменування вулиці чи площі, спорудження пам’ятника. Зтворчих спілок лише обласне відділення Спілки письменників (головаІгор Муратов) зважилося підтримати їх.Тим часом чітко визначився курс КПРС на тотальну русифікацію.А оскільки З. не припинив своєї громадсько-політичної активності,то потрапив під чергову хвилю арештів української інтелігенції1972 р.Заарештували З. 21.06.1972 на вулиці. Виявилося, що документина арешт і обшук не були належно оформлені, їх, на вимогу затриманого,мусили на ходу міняти і виправляти. Обшук тривав від 12 годинидня до 4 ночі.49 пунктів звинувачення в «антирадянській агітації та пропаганді»та «наклепницьких вигадках» слідство компонувало майже рік.З. вимагав вести справу українською мовою, прискіпувався до юридичнихтонкощів, скаржився на слідчого, якому доводилося даватипояснення у вищі інстанції. З. вдалося викрасти у слідчого «Планследственных действий». За наполегливість двічі побував у карцері,пройшов психіатричну експертизу впродовж 35 діб.Харківський КГБ мав намір «створити» на папері «антирадянськугрупу» на чолі з З.: одночасно провів обшук у 9 осіб, заарештувавінженера Ігоря Кравціва, справу якого лише в кінці 1972 перевів вокреме провадження, бо ніякої «групи» не було. Суд, що закінчився5.04.1973, призначив покарання 7 р. ув’язнення в таборах суворогорежиму за ст. 62 КК УРСР. Адвокат добилася в касаційному судіпом’якшення вироку до 4 р. Тоді КГБ звернувся до Верховного судуСРСР зі скаргою на Верховний суд УРСР, що таким рішенням вінсприяє «развитию националистических антисоветских тенденций246