скачати файл

МАКУХ ВАСИЛЬ ОМЕЛЯНОВИЧмовляють українською мовою, дражнять їх «бакланами», а вчителіїх не захищають. М. обурювало, що в козацькому краю, на березіДніпра, не чути української мови.До М. приїздили приятелі, він їздив у Галичину, зустрічався зколишніми соратниками.У січневому числі журналу «Вітчизна» 1968 р. був опублікованийроман «Собор» О.Гончара, який дуже схвилював М. Його обурювалаголобельна критика роману в пресі, а ще вразив факт окупаціїЧехословаччини військами Варшавського договору 21.08. ТодіМ. говорив дружині, що готовий пожертвувати собою задля вільноїУкраїни, майбутнього дітей.У жовтні 1968 р. М. взяв відпустку і поїхав до сестри на Львівщину.Перед від’їздом сказав дружині та дітям: «Якщо зі мною щосьстанеться, то знайте, що я вас усіх дуже люблю». Коли М. збиравсявід’їздити від родичів, племінниця Ярослава Осмиловська зауважила,що він запаковував трилітрову банку. Пояснив: «Та це сусідка даласоку на гостинець». Поїхав не додому, а в Київ.Є неперевірені дані, що М. мав з кимось зустрітися в Києві, щонапередодні річниці Жовтневої революції готувалася акція протеступроти окупації Чехословаччини, однак хтось видав організаторів і їхзаарештували.Серед дня 5.11.1968 р. на Хрещатику, біля будинку № 27 неподалікБессарабського ринку, М. облився бензином і підпалив себе.Біг у напрямку нинішнього Майдану Незалежності і вигукував:«Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна!» Люди з жаху розбігалися,міліціонери, яких було багато на передсвятковому Хрещатику,намагалися гасити його.Непритомним М. відвезли в лікарню, де він 6.11 помер від несуміснихз життям опіків (обгоріло 70% шкіри). За годину до смертиприйшов до тями. «Вы же осиротили детей», – казали лікарі. М. відповів:«Вони ще будуть пишатися батьком. А нині ми всі сироти. НиніУкраїна сирота...».Коли вдова з кумом Іваном Цибухом приїхала забрати тіло, товони опинилися під щільною опікою, щоб ні з ким не спілкувалися.Похорон на кладовищі селища Клочко в Дніпропетровську відбувсяпід пильним наглядом КГБ. Людей, які прийшли на похорон, фотографувалиі ретельно переписали.Три місяці вдову викликали на допити в КГБ, щоб з’ясувати,з ким М. спілкувався. Вона лише пояснювала, що він був чудовоюлюдиною і добрим сім’янином. Її вигнали з роботи кухаря, кількароків не могла ніде влаштуватися. Щоб прогодувати дітей, мусила420