скачати файл

АЛЕКСЕЄВА ЛЮДМИЛА МИХАЙЛІВНААЛЕКСЕЄВА ЛЮДМИЛА МИХАЙЛІВНААлексеєва (уроджена Славинська) людмила михайлівна (нар.20.07.1927, м. Євпаторія, Крим, Україна)Історик, редактор, правозахисниця, громадська діячка. Член-засновник,нині голова Московської Гельсінкської групи. Автор першогофундаментального дослідження з історії інакомислення в СРСР.Батько – економіст, у 1942 загинув на фронті. У роки ВеликоїВітчизняної війни закінчила курси медсестер, намагалася піти добровольцемна фронт, але її не взяли за віком. У 1945–1950 – студенткаісторичного факультету Московського університету. Була активноюкомсомолкою (в евакуації працювала технічним секретарем у райкоміВЛКСМ, за комсомольським набором брала участь у будівництвімосковського метрополітену). Після закінчення МДУ викладала історіюв ремісничому училищі в Москві (1950–1953), одночасно булапозаштатним лектором обкому ВЛКСМ. У 1952 вступила в КПРС.У 1953–1956 навчалася в аспірантурі Московського економікостатистичногоінституту. У 1959–1968 працювала науковим редакторомредакції археології й етноґрафії видавництва «Наука». У 1970–1977 була співробітником Інституту наукової інформації із суспільнихнаук АН СРСР.Після смерті Сталіна і викриття Берії (1953) пережила світогляднукризу: «стала вважати, що при владі перебуває зґрая розбійників»,тоді ж відмовилася перейти на штатну роботу в апарат ВЛКСМ івирішила не захищати дисертацію. З 1956 квартири А. і її друзів –подружжя Бориса Шраґіна і Наталі Садомської – стають центрамизібрань московської інтелігенції, зберігання і розповсюдженнясамвидаву. У 50-60-х рр. знайомиться з майбутніми дисидентами:Олександром Вольпіним (Єсеніним), Юрієм Гастєвим (у 1968 вийшлазаміж за його друга й посправника Миколу Вільямса), ЮліємДаніелем і Ларисою Богораз, Анатолієм Якобсоном.Починаючи зі справи Синявського і Даніеля (вересень 1965 –лютий 1966) – у правозахисному русі. Була одним з ініціаторів ство-27