скачати файл

МЕШКО ОКСАНА ЯКІВНА76-річну жінку. Київський міський суд з особливим цинізмом винісвирок за ст. 62 ч. 1 на саме Різдво Христове 1981: 6 міс. ув’язнення і5 р. заслання.На місце заслання в пос. Аян Хабаровського краю (на березіОхотського моря) М. етапували через всю імперію 108 діб. Конвойвідмовлявся приймати її: «Навіщо нам трупи возити...»В Аяні добував останні три місяці заслання її син О.Сергієнко.Він заготував дров на зиму, підремонтував хатину і мати наказалайому: «Їдь додому, рятуй сім’ю» (дружина в Києві після народженнядитини довго не могла ходити). Хатинку заносило снігом – по тридні не могла вийти. Молилася. Фізичними вправами боролася з хворобами.І вижила. 05.11.1985 виїхала з Аяна. У Хабаровську її зустрівП.Розумний, привіз у Київ.Перебудову зустріла з надією. В лютому 1988 М. на запрошенняукраїнської діяспори поїхала в Австралію на операцію ока (аденома).«Їдьте, Оксано Яківно, – благословляли кагебісти. І не повертайтеся.»– «Ні, я таки повернусь. На ваші голови». Це була тріумфальнапоїздка. Вона виступила в парламенті Австралії з інформацією простановище в Україні, взяла участь у роботі Всесвітнього КонґресуВільних Українців у США. Це був новий могутній прорив українськогонаціонального питання у світову пресу.Коли в січні 1989 М. повернулася в Україну, то одразу потрапилау вир подій, що призвели до незалежности. Вона стала членом КоординаційноїРади Української Гельсінкської Спілки, відкривала Установчийз’їзд УГС, де на її основі 29.04.1990 була створена УкраїнськаРеспубліканська партія. Вона виступила з ініціативою продовжитигельсінкський правозахисний рух у формі Українського комітету«Гельсінкі-90» (створений 16.06.1990) і була його рушійною силою. М.брала участь у студентській голодівці восени 1990. Невгамовна енерґіяМ. вражала людей, які її знали, і спонукала до дії.У кінці грудня 1990 у М. стався інсульт. 02.01.1991 перестало битисяїї, здавалося, невтомне серце. Похована на Байковому кладовищі,поруч з мамою. 23.05.1995 на їхніх могилах установлені козацькіхрести роботи М.Малишка.Автобіоґрафічний нарис М., написаний у середині 70-х рр., вийшов1981 анґлійською мовою та українською – 1991. 1995 вийшлазбірка спогадів про М., 1996 – вражаючої сили спогади М., які записавостаннього року її життя проф. Василь Скрипка. 22.09.2002рідній її школі у Старих Санжарах присвоєне ім’я М.471