скачати файл

ГІНЗБУРҐ ОЛЕКСАНДР ІЛЛІЧробітників, за що «підписанці» були звільнені з роботи, виключені звузів, з партії.Карався у мордовських політичних таборах та у Владимирськійтюрмі.Після звільнення оселився в м. Таруса (Калузька область). За йогосприяннями там же оселилися після звільнення Ніна Строката-караванськата Святослав Караванський, інші політв’язні. Тарусу сталиназивати «дисидентською столицею». Перебував під гласним наглядомміліції. 1974 р. став розпорядником створеного О.СолженіцинимРосійського громадського Фонду допомоги політичним в’язням та їхнімродинам, значна частина якого надходила в Україну через Віру Лісову,Олену Антонів, Євгена Захарова. Приїздив у цій справі до Києваі до Львова.Г. – співзасновник Московської Гельсінкської групи (12.05.1976).На прес-конференції в його квартирі в Москві Микола Руденко9.11.1976 р. оголосив про створення Української Гельсінкської групи.В січні 1977 Голова КГБ Ю.В. Андропов подав у ЦК КПРС доповіднузаписку з пропозицією заарештувати активістів Гельсінкськогоруху в СРСР, у тому числі й Г.2.02.1977 в «Литературной газете» з’явилася стаття «Лжецы ифарисеи», підписана іменем літератора Олександра Петрова-Агатова,недавно звільненого політв’язня. У ній Г. звинувачується в тому,що працює на зарубіжні підривні центри, а також в особистій корисливостів справах Фонду. Г. встиг скликати прес-конференцію,якій надав звіт про діяльність Фонду за три роки. 3.02.1977 за згодоюПолітбюро ЦК КПРС Г. заарештований у числі лідерів Гельсінкськогоруху (Ю.орлов, М.руденко, Т.Венцлова). Засуджений 10–13.07.1978Калузьким обласним судом за ст. 70 ч. 2 КК РСФСР до 8 р. ув’язненнята 3 р. заслання, визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Інкриміновані,в основному, документи МГГ. Карався в мордовськомутаборі особливого режиму в сел. Сосновка.У квітні 1979 внаслідок переговорів на найвищому рівні між СШАй СРСР Г. без його відома і згоди разом з іншими 4-ма політв’язнямиобміняний на двох радянських громадян, звинувачених у США в шпигунстві.Жив у США, потім у Франції. Був керівником Російського культурногоцентру в Монжероне, потім, до 1997 р., – провідним оглядачемгазети «Русская мысль» (Париж). Похований у Парижі на цвинтаріПер-Лашез.136