скачати файл

ГІРНИК ОЛЕКСА МИКОЛАЙОВИЧУкраїни. За свідченням знайомих, 1977 р. Олекса дуже змарнів. Написавбіля 1.000 листівок (відомо 8 їх варіантів). У листівках булидоволі розлогі міркування про історичну долю українського народу,підтверджені цитатами з Т.Шевченка.У прощальному листі дружині від 6.01.1978 Г., зокрема, написав:«Я ішов простою дорогою, тернистою. Не зблудив, не схибив. Мійпротест – то сама правда, а не московська брехня від початку докінця. Мій протест – то пережиття, тортури української нації. Мійпротест – то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мійпротест – то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець».Залишив на столі записку: «Я поїхав у Львів. Не турбуйся, задень-два повернуся. До милого побачення! Олекса. 19.1.1978 р.».20.01.1978 Г. відвідав у Києві Святу Софію і Києво-ПечерськуЛавру (у сумці збереглися тролейбусні квитки). О 19 год. виїхав останнімавтобусом із Києва в Канів. Мав сумку з двома каністрамибензину – 2,5 та 1 л. Пішки йшов понад 3 км на Чернечу горупроти сильного морозного вітру. Тричі обійшов пам’ятник ТарасовіШевченку. Вибрав місце на нижній перетиці, на північному схиліЧернечої Гори, за метрів 10-12 ліворуч від оглядового майданчика(там знайдено сумку, дві порожні каністри і запальничку). Діставлистівки і пустив на вітер, який порозносив їх. На гранітну брилупоклав прощальну духівницю:«Протест проти російської окупації на Україні!Протест проти русифікації українського народу!Хай живе Самостійна Соборна Українська держава!(Радянська, та не російська).Україна для українців!З приводу 60-річчя проголошення самостійної України ЦентральноюРадою 22 січня 1918 р. – 22 січня 1978 р. на знак протесту спаливсяГірник Олекса з Калуша.Тільки в цей спосіб можна протестувати в Радянському Союзі?!».Приблизно о 3 год. ночі 21.01.1978 О.Гірник облився бензином ікреснув запальничку. Ще рухався метрів 10-12.Обгоріле тіло в характерній для загиблих від вогню «позі боксера»виявив постовий міліціонер. Заступник начальника райвідділуміліції Олександр Гнучий викликав працівників міліції капітана ІванаТерещенка та сержанта охорони Музею Романа Крамаренка. Вонивизбирали біля 970 листівок, але кілька з них заховали. У спецкімнатіМузею листівки перерахували і розсортували працівники облуправлінняКГБ. Подальша доля їх не відома. Попри сувору заборону з бо-140