скачати файл

ВАСИЛИК ПАВЛО ЯКИМОВИЧу карцері портрет сина начальника табору, за що підпілля винеслойому смертний вирок. Проте краяни захистили В.Восени 1956 р. комісія звільнила В. Відправлений етапом на засланняв с. Новоолександрівка Устарського р-ну Новосибірської обл.На роботу вийшов через місяць – доглядачем і пастухом бруцельознихкорів. Став пастирем і для селян, які 20 р. не бачили священика,жили й помирали, за їхнім визнанням, «як худоба».У серпні 1956 р. прийшов дозвіл В. повернутися на Вкраїну, вБучацький р-н на Тернопільщину, до рідні. 10.11.1956 р. у Львові В.склав іспит на священика і 18.11 збулася його мрія: отримав свяченнявід владики Миколи Чарнецького, визнаного згодом Блаженнимсвященомучеником. Уже на свято Архістратига Михаїла (21.11) справивпершу Службу Божу в Бучачі, підпільну, звичайно. Як підпільнийсвященик УГКЦ мандрував по Галичині і Закарпаттю, щасливооминаючи засідки. Було, що люди живим колом оточували отця, недаючи його схопити. Так, усю ніч проти Квітної неділі 1957 р. правиввін у Долішній Переволоці. Під ранок сповідав недужу і святивгалуззя, знаючи, що хата оточена міліцією. Після проповіді йомувідчинили вікно, але він посоромився тікати, пішов у двері і давсяміліції в руки. Тоді люди лягли під колеса машини. Послухали лишесвященика. Після допиту в Бучачі (з матюками і побоями) В. позбавилипрописки, що загрожувало арештом як волоцюги – за порушенняпаспортного режиму. Служіння не припиняв. Лише за піврокудобився того «кріпосного штампу» в Микитинцях під Станіславом.На Великдень, стомленого і сонного, його заарештували в батьківськійхаті в Баришах. По дорозі били. Привезли до Станіслава і в КГБвлаштували театралізовану зустріч, з насмішками. Після тривалоговиснажливого допиту викинули на вулицю, де намагалися збити машиною.У Надорожній, коли його схопила міліція, ударили в дзвін,збіглися люди і відбили священика, він таки справив Службу Божу.Таке детективне життя тривало два роки.22.01.1959 р. В. схоплений на вулиці у Станіславі. Збіглися люди.В. відкрив їм, що є священиком УГКЦ і проповідував з півгодини,називаючи кагебістів бандитами. Уповноважені у справах релігіїСтаніславської області Бібик і при Раді міністрів УРСР – Вільховийсхиляли В. перейти у московське православ’я, та він відкинув пропозицію.Судили його в клубі с. Лисець. Свідки одностайно захищалисвого священика. Вирок був такий, як приснився: 5 р. ув’язненняі 5 р. заборони проживати в Галичині.Завезли В. в мордовські табори, на ст. Явас, у 2-й лагпункт, у1960 р. – в 1-й табір, де карався також митрополит Йосиф Сліпий.89