скачати файл

БРОВКО ІВАН БЕНЕДИКТОВИЧБРОВКО ІВАН БЕНЕДИКТОВИЧБровко Іван Бенедиктович (нар. 15.01.1915 р., с. Маячка Кобеляцькогор-ну Полтавської обл.).Свідок трьох голодоморів, учасник трьох воєн, командир однієїз перших батарей «Катюш», випробувач ракетно-космічної техніки.Педагог, шістдесятник, учасник правозахисного руху.З хліборобської, колись козацької, родини. Батько, ВенедиктАндрійович Бровко, служив на флоті у Владивостоці, 1928 р. повернувсядодому, взявся господарювати на землі, але коли розпочаласянасильницька колективізація, відмовився вступати в колгосп.Господарство розграбували «активісти», 1933 р. батько вирішив повернутисяна флот, але по дорозі пропав без вісти. Мати, НаталіяФедосіївна Карпенко, мусила записатися в колгосп. Померла 1977 р.в Києві. Дід, Карпенко Федосій, був учителем, культурним господарем,за Центральної Ради очолював повітовий уряд.1930 р. Б. закінчив 7 класів у Маячці, вступив у медичний технікуму Харкові, та за півроку був виключений як син «середняків».1931 р. вступив у педагогічний технікум у м. Червоноград наХарківщині. Та голодної осени 1932 р. мусив покинути навчання,повернувся додому. Був призначений учителем семирічної школи вс. Рудки Царичанського р-ну. У травні 1933 р. на його уроці померлаз голоду учениця Марійка Хайло. Це приголомшило 17-річноговчителя, він став обурюватися, звинувачувати владу, в тому числі йдиректора школи Лебедя. Увечері колега сповістив Б., що директорповідомив у районне ГПУ про його поведінку. Б. негайно втік із с.Рудки додому.Влітку 1933 р. Б. влаштувався вчителем української мови і літературисемирічної школи в с. Коханівка Сахновщанського р-нуна Харківщині. У травні 1934 р. порожні після голоду хати заселилилюдьми зі Свердловської обл. На цій підставі школу почали переводитина російську мову викладання. Б. висловив обурення. Директоршколи Легеза звільнив його з роботи, але не доніс. Б. влаштувавсявчителем у м. Слов’янськ Сталінської обл.82