скачати файл

МАЛИНКОВИЧ ВОЛОДИМИР ДМИТРОВИЧніше лікарем-радіологом в Інституті ендокринології. 1973 захистивкандидатську дисертацію на тему «Радіологічні дослідження нирокпри діабеті».У коло його знайомих входили В.Некрасов, Й.Зісельс, М.Білорусець,адвокати Городецький і Кисельов, артисти та інші люди, тобтоліберальна інтеліґенція. З українськими шістдесятниками пов’язанийбув лише через когось, хто належав до обох кіл. А після масових арештівукраїнської інтеліґенції 1972-73 зв’язки стали безпосередніми і тіснішими,хоча до української національної ідеї досі ставиться дещонасторожено, зокрема, відстоює офіційний статус російської мови вУкраїні.З 1969 брав участь у мітингах біля пам’ятника Т.Шевченку, вБабиному Яру, розповсюджує самвидав. Правозахисну діяльність М.активізував на початку 1970, коли почав регулярно надсилати листипротесту, а потім передавати інформацію для «Хроники текущихсобытий». З 1975 до 1979 тривала «постійна війна зі владою»: улаштовувалисянескінченні провокації, попередження, затримання, негласніобшуки та ін.. М. поводився дуже відкрито – виступав назборах, відкритим текстом повідомляв по телефону А.Сахарову проарешти, про свої розмови зі владою та ін.. Тоді ж познайомився зО.Мешко, яка сама була під пильним наглядом. У жовтні 1978 вступивдо Української Гельсінкської Групи. В одній із бесід співробітникКГБ (пізніше голова Служби Безпеки України) В.Радченко вимагав,щоб М. підписав заяву про розпуск УГГ, а коли він відмовився, тойого декілька разів побили невідомі.У вересні 1979 чергова провокація проти М.: якась громадянказаявила, що ніби-то М. її зґвалтував. Цього разу був поставленийультиматум: або еміґрація, або арешт. Той же Радченко сказав дружиніМ.: «Ми з ним не домовимося – ми посадимо вас, а доньку віддамов дитсадок. І нехай вам допомагає ваша світова громадськість». Уночіпроти 1 січня 1980 М. із сім’єю виїхав у Німеччину. 1980-82 редаґувавжурнал «Форум» (в-во «Сучасність»), одночасно був старшим редакторомпрограм російської редакції радіо «Свобода» (Мюнхен). Працюваву Закордонному представництві УГГ. Член-засновник Міжнародноїгельсінкської асоціації, співголова Демократичного об’єднанняполітичних еміґрантів з СРСР.31.12.1992 М. повернувся в Київ, став одним із найяскравішихполітиків України. Був ідеологом президентської виборчої кампаніїЛ.Кучми, з його перемогою в липні 1994 призначений радником Президента.Але, виступивши проти призначення В.Радченка міністромМВС, пішов з команди. З 1995 до листопада 1997 керував Інститу-423